Представлено вдосконалені критерії медико-соціальної експертизи у хворих на розсіяний склероз з урахуванням синдромологічного спектра функціональних порушень та розширеної шкали порушень життєдіяльності Куртцке. Критерії адаптовані до діючої нормативно-правової бази з питань встановлення груп інвалідності та ґрунтуються на відповідних доменах обмеження життєдіяльності згідно з міжнародною класифікацією функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я.

Представлены усовершенствованные критерии медико-социальной экспертизы больных рассеянным
склерозом с учетом синдромологического спектра функциональных нарушений и расширенной шкалы нарушений жизнедеятельности Куртцке. Критерии адаптированы к действующей нормативно-правовой базе по вопросам установления групп инвалидности и базируются на соответствующих доменах ограничения жизнедеятельности согласно международной классификации функционирования, ограничения жизнедеятельности и здоровья.

Re-established criteria of medical-social expertise in patients with multiple sclerosis were presented. The criteria
are based on clinical syndrome’ spectrum and Expanded Disability Status Scale (Kurtzke). All data were adapted to present active legal documents in the field of disability grade determination and came from appropriate disability domains according to International classification of functioning, disability and health (ICF).

Мета — з'ясувати роль клініко-параклінічних методів обстеження в діагностиці метастатичного ураження
головного мозку.
Матеріали і методи. Під спостереженням перебувало 20 хворих з метастатичним ураженням головного мозку. В усіх пацієнтів вивчено особливості анамнезу, дебюту, клінічних проявів захворювання, дані загально-клінічних та інструментальних методів обстеження: комп’ютерної (КТ) та магнітно-резонансної (МРТ) томографії головного мозку, ЕЕГ, УЗДГ, УЗД внутрішніх органів, оглядової рентгенографії органів черевної порожнини, КТ внутрішніх органів.
Результати. Встановлено, що метастатичний процес головного мозку у хворих старшого і похилого віку
часто перебігає нетипово, з клінічними симптомами гострого чи хронічного порушення мозкового кровообігу, які в багатьох випадках перекривали симптоми первинного вогнища. У 3 хворих мав місце онкологічний анамнез.
Під час КТ без контрастування метастатичний процес діагностовано у 9 хворих. Пухлину легень при оглядовій рентгенографії виявлено у 6 хворих. При УЗД внутрішніх органів у 2 пацієнтів діагностовано метастатичне ураження печінки, у 5 — вузли у простаті, матці, щитоподібній залозі, пухлину яєчника. УЗДГ судин головного мозку виявила невідповідність неврологічного дефіциту у хворих змінам у судинах та судинному басейні. На ЕЕГ переважали неспецифічні зміни, і лише у 3 пацієнтів виявлено ознаки судомної готовності. У половини пацієнтів у загальному аналізі крові виявляли зміни, не типові для судинного процесу. Набряк диска зорового нерва спостерігали у чверті хворих. Після застосування додаткових методів дослідження первинне вогнище встановлено у 10 хворих.
Висновки. Отримані результати дали змогу уточнити клініко-параклінічні особливості метастатичного ураження головного мозку. Запідозрити метастатичний процес можна за наявності онкологічного анамнезу, повільного розвитку захворювання, судомного синдрому, відсутності вираженої патології з боку серцево-судинної системи, невідповідності змін за даними УЗДГ наявному неврологічному дефіциту, наявності «малих ознак» пухлин.

Цель — выяснить роль клинико-параклинических методов обследования в диагностике метастатического поражения головного мозга.
Материалы и методы. Под наблюдением находилось 20 больных с метастатическим поражением
головного мозга. У всех пациентов были изучены особенности анамнеза, дебюта, клинических проявлений
заболевания, данные клинических и инструментальных методов обследования: компьютерной (КТ) и магнитно-резонансной (МРТ) томографии головного мозга, ЭЭГ, УЗДГ, УЗД внутренних органов, обзорной рентгенографии органов брюшной полости, КТ внутренних органов.
Результаты. Установлено, что метастатический процесс головного мозга у больных старшего и пожилоного возраста часто протекал нетипично, с клиническими симптомами острого или хронического нарушения мозгового кровообращения, которые во многих случаях перекрывали симптомы первичного очага. У 3 больных был онкологический анамнез. Во время КТ без контрастирования метастатический процесс диагностирован у 9 больных. Опухоль легких на обзорной рентгенографии обнаружена в 6 случаях. При УЗД внутренних органов у 2 пациентов диагностировано метастатическое поражение печени, у 5 — узлы в простате, матке, щитовидной железе, опухоль яичника. УЗДГ сосудов головного мозга выявила несоответствие неврологического дефицита изменениям в сосудах и сосудистом бассейне. На ЭЭГ преобладали неспецифические изменения, и только у 3 пациентов обнаружены признаки судорожной готовности. У половины пациентов в общем анализе крови обнаружили изменения, не типичные для сосудистого процесса. Отек диска зрительного нерва наблюдали у четверти больных. После использования дополнительных методов исследования первичный очаг установлен у половины больных.
Выводы. Полученные результаты позволили уточнить клинико-параклинические особенности метастати?
ческого поражения головного мозга. Заподозрить метастатический процесс можно при наличии онкологического анамнеза, медленном развитии заболевания, судорожного синдрома, отсутствии выраженной патологии со стороны сердечно-сосудистой системы, несоответствии изменений по данным УЗДГ имеющемуся неврологическому дефициту, наличии «малых признаков» опухолей.

Objective – to clarify the role of clinical-paraclinical methods of examination in patients with brain metastasis
Methods and subjects. 20 patients with brain metastasis were observed. All of patients were carefully examined, including peculiarities of anamnesis, onset of the disease, clinical signs, dates of general clinical and additional methods of diagnosis: CT-scan and MRI, EEG, brain ultra sound, X-ray of abdominal cavity, CT-scan of inner organs.
Results. It is found that brain metastasis in elderly and senior patients usually has atypical course of the disease with clinical signs of acute or chronic disturbances of cerebral blood circulation, that covered the symptoms of primary focus. 3 patients had oncologic anamnesis. In 9 patients brain metastasis was diagnosed on CT-scan without contrasting. In 6 cases lung tumor was observed on X-ray. 2 patients had liver, 5 persons had uterus, ovaries and thyroid gland metastasis. Ultra sound of brain vessels described nonadequate changes of vascular region compared with neurological deficiency. Nonspecific changes on EEG dominated, except 3 patients with seizures. In half of cases were nontypical for vascular process changes in general blood analysis. Optic disc edema was diagnosed in quarter of patients. Primary focus was found only in half of patients after analysis of additional methods of diagnostics.
Conclusions. These results allow us to specify the clinical-paraclinical peculiarities of brain metastasis. To suspect brain metastasis one should pay attention to oncological anamnesis, slow development of the disease; presence of convulsive syndrome; absence of marked cardio-vascular pathology; disparity of ultra sound changes with neurological deficit in patients; presence of «small signs» of tumours.

Мета — проаналізувати основні причини помилок та ускладнень, які виникають при проведенні мануальної терапії (МТ), розробити рекомендації щодо запобігання їм.
Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів лікування 86 пацієнтів, направлених у Запорізьку
обласну клінічну лікарню для консультації з інших лікувальних установ, а також тих, які звернулися самостійно.
Застосовували нейроортопедичне обстеження, рентгеноспондилографію в двох проекціях, комп’ютерне і
магнітно-резонансне дослідження хребцевих рухових сегментів.
Результати. Визначено причини помилок та ускладнень, які виникають при лікуванні методом МТ. Уточнено
показання та протипоказання до використання цього методу лікування.
Висновки. Дотримання запропонованих рекомендацій дасть змогу уникнути помилок та ускладнень при використанні МТ.

Цель — проанализировать основные причины ошибок и осложнений, возникающих при проведении мануальной терапии (МТ), разработать рекомендации по их предупреждению.
Материалы и методы. Проведен анализ результатов лечения 86 пациентов, направленных в Запорожскую областную клиническую больницу для консультации из других лечебных учреждений или обратившихся
самостоятельно. Применяли нейроортопедическое обследование, рентгеноспондилографию в двух проекциях, компьютерное и магнитно-резонансное исследование позвоночных двигательных сегментов.
Результаты. Определены причины ошибок и осложнений, возникающих при лечении МТ. Уточнены показания и противопоказания к использованию этого метода лечения.
Выводы. Соблюдение предложенных рекомендаций позволит избежать ошибок и осложнений при использовании МТ.

Objective – the analysis of principal causes of errors and complications at carrying out МТ and recommendations about their prevention.
Methods and subjects. The analysis of results of treatment of 86 patients who were directed to us for the consultation from others MPE or have addressed independently is carried out. The following examinations were applied: neuroorthopedic inspection, rentgenospondylography in 2 projections, CТ and МRI – vertebral motive segment examination.
Results. The reasons of errors and the complications arising at treatment МТ have been defined. Indications and contra-indications at use of this method of treatment have been specified.
Conclusions. Application of the offered recommendations will allow to exclude occurrence of errors and complications, at use МТ.

Мета — визначити особливості клінічних виявів гіперкінетичного синдрому верхніх кінцівок — астериксису — і ступінь його вираженості залежно від стадії печiнкової енцефалопатії у хворих на цироз печінки.
Матеріали і методи. Обстежено 68 хворих на цироз печінки віком від 28 до 54 років. За допомогою психодіагностичного та неврологічного обстеження у 52 пацієнтів виявлено печінкову енцефалопатію. Ступінь вираженості астериксису визначали за критеріями West Haven. Залежно від стадії печінкової енцефалопатії хворих розділили на три групи: з латентною енцефалопатією — 23 пацієнти, з енцефалопатією 1-ї стадії — 16, 2-ї стадії — 13.
Результати. Результати дослiдження астериксису показали, що вираженість синдрому зростає зi збільшенням стадії печiнкової енцефалопатії.
Висновки. Отримані дані засвідчили залежність ступеня вираженості астериксису від стадії печінкової енцефалопатії.

Цель — определить клинические проявления гиперкинетического синдрома верхних конечностей —
астериксиса — и степень его выраженности в зависимости от стадии печеночной энцефалопатии у больных
циррозом печени.
Материалы и методы. Обследовано 68 больных циррозом печени в возрасте от 28 до 54 лет. При помощи психодиагностического и неврологического обследования у 52 пациентов выявлена печеночная энцефалопатия. Степень выраженности астериксиса определяли по критериям West Haven. В зависимости от стадии печеночной энцефалопатии больные были распределены на три группы: с латентной энцефалопатией — 23 пациента, с энцефалопатией 1-й стадии — 16, 2-й стадии — 13.
Результаты. Результаты исследования астериксиса показали, что выраженность синдрома возрастает с
увеличением стадии печеночной энцефалопатии.
Выводы. Полученные данные свидетельствуют о зависимости степени выраженности астериксиса от
стадии печеночной энцефалопатии.

Objective – to describe clinical features аnd determine severity of asterixis depending on hepatic encephalopathy stage.
Methods and subjects. 68 patients with hepatic cirrhosis aged 28 to 54 were examined. Examination included
psychodiagnostic and neurological examination; hepatic encephalopathy was revealed in 52 patients. Asterixis
severity was evaluated according to West Haven criteria. Patients were divided into three groups: 23 patients with latent encephalopathy, 16 patients with I stage hepatic encephalopathy, and 13 patients with II stage hepatic encephalopathy.
Results. Received data evidently shows dependence of asterixis severity on hepatic encephalopathy stage.
Conclusions. Evaluation of asterixis in these patients showed, that its severity increased together with severity of encephalopathy. Like in patients of the 1st group with latent encephalopathy asterixis of first degree was determined only in 2 patients out of 23. Number of patients with asterixis significantly increased in the 3rd group with II stage hepatic encephalopathy (11 patients out of 13 had asterixis of various severity.

Мета — розробити спосіб оцінювання функціонального стану хворих з окоруховими порушеннями, який
дасть змогу об’єктивніше оцінювати результати лікування.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 160 хворих з окоруховими порушеннями.
Запропоновано шкалу оцінювання функціонального стану хворих з окоруховими порушеннями, яка дає змогу об’єктивізувати оцінку стану пацієнтів.
Результати. Кількість балів 45—31 свідчить про умовно високу оцінку функціонального стану хворих,
30—16 балів — про середню або добру, 0—15 балів — про низьку або незадовільну. Зіставлення результатів лікарського спостереження з даними, отриманими в результаті опитування пацієнта, дало змогу суттєво розширити уявлення про функціональний дефект та ступінь адаптації до нього пацієнта.
Висновки. Використання запропонованого способу оцінювання функціонального стану хворих з окоруховими порушеннями дає змогу об’єктивніше оцінити результати лікування та провести динамічне спостереження в процесі лікування.

Цель — разработать способ оценки функционального состояния больных с глазодвигательными нарушениями, который позволит более объективно оценивать результаты лечения.
Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 160 больных с глазодвигательными нарушениями. Предложена шкала оценки функционального состояния больных с глазодвигательными нарушениями, которая позволяет объективизировать состояние пациентов.
Результаты. Количество баллов 45—31 свидетельствует об условно высокой оценке функционального
состояния больных, 30—16 баллов — о средней или хорошей, 0—15 баллов — о низкой или неудовлетворительной. Сопоставление результатов врачебного наблюдения с данными, полученными в результате опроса пациента, позволило существенно расширить представление о функциональном дефекте и степени адаптации к нему пациента.
Выводы. Использование предложенного способа функциональной оценки состояния больных с глазодвигательными нарушениями позволяет более объективно оценить результаты лечения и провести динамическое наблюдение в процессе лечения.

Objective – to develop the method of a patient functional condition estimation in order to estimate the treatment result objectively.
Methods and subjects. Treatment results of 160 patients with oculomotor disorders have been analyzed. The
application of the offered scale of life quality determination of patients with oculomotor disorders allows to control a condition of patients.
Results. The quantity of points 45–31 – testifies to conditionally high degree of quality of a life of patients, 30–16 points – middle or good, 0–15 – a low or unsatisfactory level. Comparing the treatment results to data received after patient inquiry allows to broaden knowledge about the functional disorder and adaptation level to it.
Conclusions. The application of the offered scale of life quality determination of patients with oculomotor disorders allows to control a condition of patients. It gives the opportunity to carry out dynamic supervision over results of treatment and to estimate quality of a life of patients with oculomotor disorders.

В огляді літератури наведені дані щодо вестибулярних порушень у хворих на судинні захворювання головного мозку. В літературі переважно описані загальні прояви порушення вестибулярної функції при цереброваскулярних захворюваннях, при цьому немає відомостей про рівень ураження. Дослідження вестибулярних порушень внутрішнього вуха у хворих на судинні захворювання головного мозку є перспективними для поліпшення якості надання медичної допомоги таким хворим.

В обзоре литературы приведены данные о вестибулярных нарушениях у больных с сосудистыми заболеваниями головного мозга. В литературе преимущественно описаны общие проявления нарушений вестибулярной функции при цереброваскулярных заболеваниях, при этом отсутствуют сведения относительно уровня поражения. Исследование вестибулярных нарушений внутреннего уха у больных сосудистыми заболеваниями головного мозга является перспективным для улучшения качества оказания помощи таким больным.

Literature review contains the information about vestibular impairments in patients with cerebrovascular disorders. General manifestations of vestibular function disorder under cerebrovascular impairments are described in a lot of scientific works, but there is no information about the affection level. Researches of vestibular impairments of the inner ear in patients with cerebrovascular disorders are perspective with a view of improving the quality of medical help to these patients.

Мета — встановити роль інфекційного чинника у виникненні ішемічних порушень мозкового кровообігу
(ПМК), визначити його вплив на перебіг та наслідки захворювання.
Матеріали і методи. Проведено обстеження 43 хворих з різними формами судинних захворювань головного мозку, яким передувала інфекція (герпетична, респіраторна). Чоловіків було 19, жінок — 24, вік — від 32 до 79 років (середній вік — (52,7 ± 1,4) року). Залежно від виду ПМК та тривалості періоду між виникненням та проявами інфекції і клінічними ознаками цереброваскулярної недостатності хворих розділили на 4 групи.
Результати. Інфекція, асоційована з гострим ПМК, значно ускладнювала перебіг цереброваскулярного
процесу. В усіх хворих, крім вогнищевої неврологічної симптоматики, спостерігали інфекційні та загальномозкові ознаки. У 1-й та 2-й групах виявлено зростання титру антитіл до вірусу простого герпесу 1-го та 2-го типу (Ab HVS1 IgG 1:3200, Ab HVS2 IgG 1:1600), цитомегаловірусу (Ab CMV IgG 1:800). У хворих 3-ї та 4-ї груп про наявність зв’язку між герпетичною інфекцією і формуванням повільно прогресуючих порушень мозкового кровообігу типу дисциркуляторної енцефалопатії свідчило збільшення титру антитіл Ab HVS1 IgG 1:1600, Ab HVS2 IgG 1:800, Ab CMV IgG 1:800 у крові.
Висновки. Інфекція, асоційована із системною судинною патологією, відіграє провокуючу роль у розвитку транзиторної ішемічної атаки/інсульту, а також дисциркуляторної енцефалопатії і негативно впливає на їхній клінічний перебіг. При лікуванні хворих із цереброваскулярною патологією, асоційованою з інфекцією, доцільно в комплексне лікування включати противірусні препарати.

Цель — установить роль инфекционного фактора в возникновении ишемических нарушений мозгового
кровообращения (НМК), определить его влияние на течение и последствия заболевания.
Материалы и методы. Проведено обследование 43 больных с разными формами сосудистых заболеваний головного мозга, которым предшествовала инфекция (герпетическая, респираторная). Мужчин было 19,
женщин — 24, возраст — от 32 до 79 лет (средний возраст — (52,7 ± 1,4) года). В зависимости от вида НМК и длительности периода между возникновением и проявлениями инфекции и клиническими признаками церебро-васкулярной недостаточности больных разделили на четыре группы.
Результаты. Инфекция, ассоциированная с острым НМК, значительно осложняла течение цереброваскулярного процесса. У всех больных, кроме очаговой неврологической симптоматики, наблюдали инфекционные и общемозговые признаки. В 1-й и 2-й группах выявлено повышение титра антител к вирусу простого герпеса 1-го и 2-го типа (Ab HVS1 IgG 1:3200, Ab HVS2 IgG 1:1600), цитомегаловирусу (Ab CMV IgG 1:800). У больных 3-й и 4-й групп о наличии связи между герпетической инфекцией и формированием медленно прогрессирующих НМК типа дисциркуляторной энцефалопатии свидетельствовало увеличение титра антител Ab HVS1 IgG 1:1600, Ab HVS2 IgG 1:800, Ab CMV IgG 1:800 в крови.
Выводы. Инфекция, ассоциированная с системной сосудистой патологией, играет провоцирующую
роль в развитии транзиторной ишемической атаки/инсульта, а также дисциркуляторной энцефалопатии и негативно влияет на их клиническое течение. При лечении больных с цереброваскулярной патологией, ассоциированной с инфекцией, целесообразно в комплексное лечение включать противовирусные препараты.

Objective – to assume the role of the infectious agent in the development of ischemical disturbances of the
cerebral circulation, determine its influence on the clinical course and the consequences of the disease.
Methods and subjects. 43 patients with different forms of vascular diseases of the brain with the preceding
infection (herpes, respiratory) were examined. There were 19 men, women – 24 at the age of 32–79 years (average age – 52.7 ± 1.4 years). Patients were separated into 4 groups depending on the type of cerebral circulation disturbances and the duration of infection arising and manifestation and clinical factors of cerebral cirsulative insufficiency.

Results. Infection, which is associated with stroke, significantly complicated the clinical course of the cerebrovascular process. In all patients, except focal neurological symptomatic, which was determined by the basin of the affected vessel, infectious and general cerebral features were observed. In the 1st and the 2nd groups it was determined the increase of antibody titer towards the virus of Herpes simplex 1 and 2 types: Ab HVS1 Ig G 1:3200, Ab HVS2 IgG 1:1600, cytomegalovirus: Ab CMV IgG 1:800. In patients of the 3rd and the 4?th groups connection between Herpes infection and formation of slowly progressive disturbances of cerebral circulation type discirculatory encephalopathy (DE) was confirmed with the increasing of antibody titer Ab HVS1 IgG 1:1600, Ab HVS2 IgG 1:800, Ab CMV IgG 1:800 in blood.
Conclusions. Infection, which is associated with the systemic vessel pathology,has the provocative role in the
development of the transient ischemic attack (TIA)/stroke and also DE. Infectious agent influences negatively on the clinical course of the TIA/stroke and DE. Received data have shown, that in the increasing of blood viscosity the infectious factor, particularly Herpes infection, is very important. In therapy of the patients with the cerebrovascular pathology, which is associated with the infectious, it is necessary to add antiretroviral drugs in complex treatment.

Мета — вивчення функціонального стану стрес-реалізуючої імунонейроендокринної системи у гострий
період церебрального ішемічного інсульту шляхом визначення рівнів тригерних прозапальних цитокінів — інтерлейкіну-1β (ІЛ-1β) та фактора некрозу пухлин α (ФНП-α), стресорних гормонів — адренокортикотропного гормону (АКТГ) та кортизолу, а також нейропептиду із стрес-лімітуючою дією — β-ендорфіну.
Матеріали і методи. Обстежено 68 хворих на каротидний ішемічний інсульт віком 40—70 років. Тяжкість
стану пацієнтів та ступінь неврологічного дефіциту оцінювали за шкалою NIHSS. Визначали вміст ІЛ-1β, ФНП-α, АКТГ, кортизолу та β-ендорфіну у плазмі крові хворих в 1-шу та на 10-ту добу ішемічного інсульту методом імуно-ферментного аналізу.
Результати. Виявлено високі рівні прозапальних цитокінів, АКТГ, кортизолу та β-ендорфіну в 1-шу добу ішемічного інсульту, що свідчить про активацію стрес-реалізуючої гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи та стрес-лімітуючої системи ендогенних опіоїдних пептидів. Відзначено зниження величини цих показників на 10-ту добу інсульту. Встановлено зв’язок зазначених показників з тяжкістю стану хворих та ступенем неврологічного дефіциту.
Висновки. Гострий ішемічний інсульт супроводжується стереотипною стрес-реакцією імунонейроендокринної системи, яка реалізується переважно через гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникову вісь. Крім активації
стрес-реалізуючих механізмів, в дебюті інсульту відбувається активація стрес-лімітуючої системи ендогенних опіоїдних пептидів. Зв’язок рівнів ІЛ-1β, ФНП-α, АКТГ, кортизолу та β-ендорфіну зі ступенем неврологічного дефіциту та тяжкістю стану хворих свідчить про вплив цих медіаторів на перебіг та наслідок ішемічного інсульту.

Цель — изучение функционального состояния стресс-реализующей иммунонейроэндокринной системы в острый период церебрального ишемического инсульта путем определения уровней триггерных провоспалительных цитокинов — интерлейкина-1β (ИЛ-1β) и фактора некроза опухолей α (ФНО-α), стрессорных гормонов — адренокортикотропного гормона (АКТГ) и кортизола, а также нейропептида со стресс-лимитирующим действием — β-эндорфина.
Материалы и методы. Обследовано 68 больных каротидным ишемическим инсультом в возрасте
40—70 лет. Тяжесть состояния пациентов и степень неврологического дефицита оценивали по шкале NIHSS.
Определяли содержание ИЛ-1β, ФНО-α, АКТГ, кортизола и β-эндорфина в плазме крови больных в 1-е и на
10-е сутки ишемического инсульта методом иммуноферментного анализа.
Результаты. Обнаружены высокие уровни провоспалительных цитокинов, АКТГ, кортизола и β-эндорфина
в 1-е сутки ишемического инсульта, что свидетельствует об активации стресс-реализующей гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковой системы и стресс-лимитирующей системы эндогенных опиоидных пептидов. Отмечено снижение величины этих показателей на 10-е сутки инсульта. Установлена связь данных показателей с тяжестью состояния больных и степенью неврологического дефицита.
Выводы. Острый ишемический инсульт сопровождается стереотипной стресс-реакцией иммунонейроэндокринной системы, которая реализуется главным образом через гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковую ось. Наряду с активацией стресс-реализующих механизмов, в дебюте инсульта происходит активация стресс-лимитирующей системы эндогенных опиоидных пептидов. Связь уровней ИЛ-1β, ФНО-α, АКТГ, кортизола и β-эндорфина со степенью неврологического дефицита и тяжестью состояния больных свидетельствует о влиянии этих медиаторов на течение и исход ишемического инсульта.

Objective – to study the functional state of stress-realizing immune-neuro-endocrine system in acute cerebral
ischemic stroke by definition of trigger proinflammatory cytokines levels – interleukin-1β (IL-1β) and tumor necrosis factor α (TNF-α), stressor hormones – ACTH and cortisol and neuropeptide with stress-limiting properties – β-endorphin.
Methods and subjects. 68 patients with carotid ischemic stroke at the age of 40 – 70 years were examined. The degree of neurologic deficiency in stroke patients has been examined with NIHSS (National Institutes of Health Stroke Scale). Plasma levels of IL-1β, TNF-α, ACTH, cortisol and β-endorphin were studied in patients on the 1-st day and the 10-th day of ischemic stroke by immune-enzyme analysis.
Results. High levels of proinflammatory cytokines, ACTH, cortisol and b-endorphin are revealed on the 1st day
of ischemic stroke that testifies activation the stress-realizing hypothalamic-pituitary-adrenal system and the stress-limiting system of endogenous opioid peptides. These values decreased on the 10th day of stroke. The relationship between these mediators and the degree of neurological deficiency has been established.
Conclusions. An acute ischemic stroke is accompanied by the stress-reaction of immune-neuro-endocrine system, that realizes through hypothalamic-pituitary-adrenal axis. Proinflammatory cytokines – IL-1β and TNF-α – are triggers of the stress-reply. The activation of stress-limiting endogenous opioid system takes place simultaneously with the stress-realizing mechanisms. Exposed relationships between IL-1β, TNF-α, ACTH, cortisol, β-endorphin and the degree of neurological deficiency testifies the influence of those mediators on current and outcomes of stroke.

Мета — вивчення клініко-патогенетичної ефективності статинів у хворих на гострий ішемічний інсульт залежно від наявності метаболічного синдрому (МС) та інсулінорезистентності.
Матеріали і методи. Обстежено 104 хворих на гострий ішемічний інсульт: 49 — без МС і 55 — з його проявами. Порівнювали ефективність базової і комплексної терапії, яка включала прийом аторвастатину у дозі 20 мг/добу. Оцінювали ступінь порушення неврологічних функцій, інвалідизації, визначали показники метаболічного і антифосфоліпідного синдромів, інсулінорезистентності, дисліпідемії, тромбоцитарної ланки гемостазу, васкулоендотеліального фактора росту.
Результати. Застосування аторвастатину у комплексній терапії хворих на гострий ішемічний інсульт сприяє вираженіший динаміці клінічних проявів захворювання зі зменшенням дисліпідемії, інсулінорезистентності, порушень тромбоцитарної ланки гемостазу. Проте у хворих з МС після курсу лікування ці показники перевищували такі у здорових осіб, що обґрунтовує доцільність тривалої терапії аторвастатином.
Висновки. Застосування аторвастатину у хворих на гострий ішемічний інсульт з МС підвищує клінічну ефективність лікування.

Цель — изучение клинико-патогенетической эффективности статинов у больных острым ишемическим инсультом в зависимости от наличия метаболического синдрома (МС) и инсулинорезистентности.
Материалы и методы. Обследованы 104 больных острым ишемическим инсультом: 49 — без МС и 55 — с
его признаками. Сравнивали эффективность базисной и комплексной терапии, включающей прием аторвастатина в дозе 20 мг/сут. Оценивали степень нарушения неврологических функций, инвалидизации, определяли показатели метаболического и антифосфолипидного синдромов, инсулинорезистентности, дислипидемии, тромбоцитарного звена гемостаза, васкулоэндотелиального фактора роста.
Результаты. Использование аторвастатина в комплексной терапии больных острым ишемическим инсультом способствует более выраженной динамике клинических признаков заболевания с уменьшением дислипидемии, инсулинорезистентности, нарушений тромбоцитарного звена гемостаза. У больных с МС после курса лечения эти показатели превышали таковые здоровых лиц, что обосновывает целесообразность длительной терапии аторвастатином.
Выводы. Использование аторвастатина у больных острым ишемическим инсультом с МС повышает кли?
ническую эффективность лечения.

Objective – to study the clinical-pathogenetic efficiency of statins in patients suffering from acute ischemic
stroke depending on the presence of the metabolic syndrome (MS) and insulinresistance.
Methods and subjects. 104 patients suffering from acute ischemic stroke were examined: 55 with metabolic syndrome and 49 without it. In the current study the efficiency of a standard therapy without and with atorvastatin in a dose of 20 mg/day was compared. We evaluated degree of violation of neurological functions and disability, insulin-resistance, dyslipidemia, thrombocytes hemostasis, and vascular endothelial growth
Results. Atorvastatin application in the therapy for the patients suffering from acute ischemic stroke promotes
more expressed dynamic of clinical manifestation of disease with decrease of dyslipidemia, insulinresistance, violations thrombocytes hemostasis and the presence antiphospholipid antibodies in the blood. Moreover, after the course of treatment of the patients with MS above mentioned parameters were higher compared to the healthy individuals. This substantiates the advantage of long-term atorvastatin therapy.
Conclusions. Atorvastatin application in the therapy of the patients suffering from acute ischemic stroke
promotes an increase of clinical efficiency of treatment though the influence on the key pathogenetic mechanisms of the disease.

Мета — оцінити ефективність впливу комплексної терапії з використанням Цераксону, застосованої у гострий період ішемічного інсульту, на якість життя хворих через 3 міс після його виникнення.
Матеріали і методи. Проведено комплексне клініко-неврологічне та лабораторне дослідження 72 хворих
(36 чоловіків та 36 жінок) віком від 46 до 81 року (середній вік — (67,9 ± 9,9) року) з ішемічним інсультом. У гострий період діагноз та локалізація вогнища були підтверджені за допомогою магнітно-резонансної та/або комп’ютерної томографії головного мозку. Для об’єктивізації оцінки стану хворих використовували шкалу NIHSS, індекс Бартеля, шкалу MMSE. 38 хворих, крім традиційної терапії, у гострий період отримували Цераксон у дозі 1000 мг на добу та Актовегін 10 мл на добу, 34 — тільки традиційну терапію. Через 3 міс спостереження оцінювали якість життя хворих за опитувальником SF-36.
Результати. У групі хворих, які отримували у гострий період комплексну терапію з використанням Цераксону та Актовегіну, через 3 міс після перенесеного інсульту середня оцінка якості життя у групах з легким та середнім ступенем тяжкості інсульту за фізичним і психічним компонентами здоров’я та їхніми складовими була статистично значуще вищою (p < 0,01) порівняно з групою контролю. У хворих з тяжким інсультом статистично значущої різниці між клінічними групами в оцінці якості життя не виявлено.
Висновки. Застосування комбінації Цераксону та Актовегіну в комплексній терапії в гострий період ішемічного інсульту поліпшує якість життя за фізичним і психічним компонентами здоров’я та їхніми складовими у хворих з легким і середньої тяжкості інсультом через 3 міс після його виникнення.

Цель — оценить эффективность влияния комплексной терапии с использованием Цераксона, примененной в острый период ишемического инсульта, на качество жизни больных через 3 мес после его возникновения.
Материалы и методы. Проведено комплексное клинико-неврологическое и лабораторное обследование 72 больных (36 мужчин и 36 женщин) в возрасте от 46 до 81 года (средний возраст — (67,9 ± 9,9) года) с ишемическим инсультом. В острый период диагноз и локализация очага были подтверждены с помощью магнитно-резонансной и/или компьютерной томографии головного мозга. Для объективизации оценки состояния больных использовали шкалу NIHSS, индекс Бартеля, шкалу MMSE. 38 больных, наряду с традиционной терапией, в острый период получали Цераксон в дозе 1000 мг в сутки и Актовегин 10 мл в сутки, 34 — только традиционную терапию. Через 3 мес наблюдения оценивали качество жизни больных по шкале SF-36.
Результаты. В группе больных, получавших в острый период Цераксон, через 3 мес после перенесенного инсульта средняя оценка качества жизни в группах с инсультом легкой и средней степени тяжести по физическому и психическому компонентам здоровья и их составляющим была статистически значительно выше (p < 0,01) по сравнению с группой контроля. У больных с тяжелым инсультом статистически значимых различий в оценке качества жизни между обеими клиническими группами не выявлено.
Выводы. Применение комбинации Цераксона и Актовегина в острый период ишемического инсульта
улучшает качество жизни по физическому и психическому компонентам здоровья и их составляющим у больных с инсультом легкой и средней степени тяжести через 3 мес после его возникновения.

Objective – to evaluate the impact of complex therapy with Ceraxon given during the acute period of
ischemic stroke on quality of life of patient in 3 months after stroke.
Methods and subjects. Complex clinical, neurological and laboratory study of 72 patients with ischemic stroke
(36 male and 36 female) aged 46 to 81 (mean age 67.9 ± 9.9) was performed. The diagnosis and localization of stroke were verified with brain MRI and/or CT in acute period of the disease. We also used the NIHSS scale, Bartel's index and MMSE scale. Ceraxon 1000 mg/day with Аctovegin 10 ml/day together with traditional therapy was given to 38 patients. Thirty four patients received traditional therapy only. Quality of life in 3 months was assessed with the SF-36 scale.
Results. Quality of life (physical and psychological components of health) was significantly higher (p < 0.01) in
patients of Ceraxon group with mild or medium severity in comparison with the traditional therapy only group. In patients of both clinical groups with severe stroke, no significant differences were revealed.
Conclusions. Complex Ceraxon and Аctovegin application in patients with mild-to-medium ischemic stroke in
acute period improves quality of life (physical and psychological components of health) in 3 months after stoke.

Мета — вивчити особливості показників ліпідного спектра крові у хворих з гемодинамічно значущими атеросклеротичними стенозами сонних артерій і оцінити їхню динаміку під впливом патогенетичної терапії.
Матеріали і методи. Проведено катамнестичне спостереження 80 пацієнтів, які перебували на диспансерному обліку, в Інституті невідкладної та відновної хірургії ім. В.К. Гусака в період з 2003 до 2008 року. Пацієнтів було розділено на дві групи: оперовані (n = 50) та неоперовані (n = 30). Проведено клінічне обстеження. Вивчено в динаміці ліпідний профіль.
Результати. Пацієнтів було розділено на групи відповідно до типу гіперліпідемії. Оцінку динаміки ліпідного
обміну проводили у пацієнтів з гіперліпідемією IІb. У групі оперованих хворих рівень загального холестерину знизився за 12 міс на 50 %, ліпопротеїдів низької щільності — на 64 %, тригліцеридів — на 60 %, у групі неоперованих пацієнтів за той самий період — відповідно на 35, 62 та 49 %.
Висновки. Проведення каротидної ендартеректомії у поєднанні з раціонально підібраною патогенетичною терапією є ефективною сучасною вторинною профілактикою інсульту.

Цель — изучить особенности показателей липидного спектра крови у больных с гемодинамически значимыми атеросклеротическими стенозами сонных артерий и оценить их динамику под воздействием патогенетической терапии.
Материалы и методы. Проведено катамнестическое наблюдение 80 пациентов, находившихся на диспансерном учете, в Институте неотложной и восстановительной хирургии им. В.К. Гусака в период с 2003 по 2008 год. Пациенты были распределены на две группы: оперированные (n = 50) и неоперированные (n = 30).
Проведено клиническое обследование. Изучен в динамике липидный профиль.
Результаты. Пациенты были разделены на группы в зависимости от типа гиперлипидемии. Оценку динамики липидного обмена проводили у пациентов с гиперлипидемией IIb. В группе оперированных больных уровень общего холестерина снизился за 12 месяцев на 50 %, холестерина липопротеидов низкой плотности — на 64 %, триглицеридов — на 60 %, в группе неоперированных пациентов за тот же период — соответственно на 35, 62 и 49 %.
Выводы. Проведение каротидной эндартерэктомии в сочетании с рационально подобранной патогенетической терапией является эффективной современной вторичной профилактикой инсульта.

Objective – studying the features of lipidic metabolism spectrum indicators at patients with significant atherosclerotic stenosis of carotids and an estimation of their dynamics under the influence of pathogenetic therapy.
Methods and subjects. 80 patients from the Institute of urgent and recovery surgery of V.K. Gusaka during the
period with 2003 for 2008 were examined. Patients were divided into two groups: 50 patients after surgery and
30 patients without surgery. Patients were clinically examined. The lipidic metabolism profile was studied in dynamics.
Results. Patients were divided into groups according to hyperlipemia type. Lipidic metabolism exchange
dynamics estimation was carried out in a group of patients with hyperlipemia IIb with the following indicators: general cholesterol, low density lipoproteins, triglycerides. In basic group the general cholesterol decreased for 12 months on 50 %, low density lipoproteins on 64 %, triglycerides on 60 %, in group of comparison general cholesterol for the same period decreased on 35 %, low density lipoproteins on 62 %, triglycerides on 49 %.
Conclusions. Carrying out сarotid endarterectomy in a combination with rationally picked up pathogenetic
therapy is effective modern secondary preventive maintenance of a stroke. Also we bring an attention to the question on necessity of subgroups hyperlipemia revealing for carrying out further pathogenetic therapy.

Мета — вивчити у хворих на цукровий діабет (ЦД) функціональний стан провідникового відділу зорового
аналізатора з використанням нейрофізіологічних методів.
Матеріали і методи. З допомогою нейрофізіологічного методу реєстрації зорових викликаних потенціалів
(ЗВП) обстежено 62 пацієнти з ЦД 1 типу та 62 хворих на ЦД 2 типу, яких розділили на чотири групи. Перша — 32 пацієнти з ЦД 1 типу без діабетичної ретинопатії (ДР), друга — 30 хворих на ЦД 1 типу з непроліферативною ДР, третя — 31 пацієнт із ЦД 2 типу без ДР та четверта — 31 хворий на ЦД 2 типу з непроліферативною ДР.
Результати. У хворих на ЦД виявлено характерні зміни функціонування центральних ланок зорового аналізатора, як ранніх, так і пізніх компонентів ЗВП, які відображають активність специфічних та неспецифічних аферентних систем відповідно. При цьому відзначено подовження латентного періоду (ЛП) компонентів ЗВП, зниження амплітуди піків, порушення типової конфігурації ЗВП. Це свідчить про порушення, які розвиваються на різних етапах переробки зорової інформації. Порушення спостерігали як у хворих з початковою стадією ДР, так і у хворих без ДР. Виявлено кореляційні зв’язки між тривалістю ЛП піків компонентів N 75, Р 100 и N 145 та тривалістю ЦД, ступенем компенсації ЦД.
Висновки. У хворих на ЦД виявлено порушення функцій провідникового відділу зорового аналізатора. Ці
порушення не виявляються при звичайному офтальмологічному дослідженні. Найбільш значущими для діагностики діабетичних порушень зорового аналізатора є подовження ЛП та зниження амплітуди піка Р 100 ЗВП. Діабетичні ураження провідникового відділу зорового аналізатора виявляються у хворих без ДР, за наявності ДР вони більш виразні. Метод реєстрації ЗВП може бути використаний для ранньої діагностики уражень головного мозку у хворих на ЦД, оцінювання ступеня компенсації ЦД та метаболічних порушень у цієї категорії хворих.

Цель — изучить у больных сахарным диабетом (СД) функциональное состояние проводящего отдела
зрительного анализатора с использованием нейрофизиологических методов.
Материалы и методы. С помощью нейрофизиологического метода регистрации зрительных вызванных
потенциалов (ЗВП) обследовано 62 пациента с СД 1 типа и 62 больных СД 2 типа, которые были разделены на четыре группы. Первая — 32 пациента с СД 1 типа без диабетической ретинопатии (ДР), вторая — 30 больных СД 1 типа с непролиферативной ДР, третья — 31 пациент с СД 2 типа без ДР и четвертая — 31 больной СД 2 типа с непролиферативной ДР.
Результаты. У больных СД выявлены характерные изменения функционирования центральных звеньев
зрительного анализатора, затрагивающие как ранние, так и поздние компоненты ЗВП, отражающие активность специфических и неспецифических афферентных систем соответственно. При этом отмечено удлинение латентных периодов (ЛП) компонентов ЗВП, снижение амплитуды пиков, нарушение типичной конфигурации ЗВП. Это указывает на нарушения, развивающиеся на различных этапах переработки зрительной информации. Нарушения выявлены как у больных с начальной стадией ДР, так и у больных без ДР. Обнаружены корреляционные связи между длительностью ЛП пиков компонентов N 75, Р 100 и N 145 и длительностью заболевания СД, степенью компенсации СД.
Выводы. У больных СД выявлены нарушения функции проводящего отдела зрительного анализатора. Эти
нарушения не обнаруживаются при обычном офтальмологическом исследовании. Наиболее значимыми для
диагностики диабетических нарушений зрительного анализатора являются увеличение ЛП и снижение амплитуды пика Р 100 ЗВП. Диабетические поражения проводящего отдела зрительного анализатора выявляются у больных без ДР, при наличии ДР они более выражены. Метод регистрации ЗВП может быть использован для ранней диагностики поражений головного мозга у больных СД, оценки степени компенсации СД и метаболических нарушений у этой категории больных.

Objective – to study a functional status of a conductive division of the visual system with application of neurophysiological methods at the patients with diabetes mellitus (DM).
Methods and subjects.Were observed 62 patients with DM 1 type and 62 patients with DM 2 type by means of
neurophysiologic method of registration visual evoked potentials (VEP). The patients were divided into four groups: first – 32 patients with DM 1 type without diabetic retinopathy (DR), second – 30 patients with DM 1 type with nonproliferative DR, third – 31 patients with DM 2 type without DR and fourth – 31 patients with DM 2 type with nonproloferative DR.
Results. At the patients with DM the typical changes of functioning of the central parts of the visual system were revealed. The changes mentioned both early, and late components VEP and reflecting activity specific and nonspecific afferent systems accordingly. Thus most lengthening the latent periods (LP) of components VEP, decrease of peaks amplitude (A), impairments of a typical VEP configuration was marked. It specifies impairments developing at various stages of the visual information processing. Functional impairments were determined both at the patients with an initial stage DR, and the patients without other. The correlation connections between duration LP of peaks N75, P100, and N145 and duration DM and compensation level of DM were revealed.
Conclusions. At the patients with DM the function impairments of a conductive division of the visual system
were established. These impairments can not be found with usual ophthalmic investigation. The increase of the LP and decrease of peak A P 100 are the most important for diagnostics of visual impairments due to DM. Functional impairments were determined at the patients without DR, on initial stage DR they are more expressed. The method of registration VEP can be used for diagnostics of brain impairments at the patients with DM, estimation the compensation level of DM and severity metabolic impairments at these patients. It is expedient to all patients with DM to include in a complex investigation a method of registration VEP for early diagnostics impairments of a brain functional status.

Мета — поліпшити результати відновного лікування хворих з ураженням зорового аналізатора внаслідок
пухлин базальної локалізації; вивчити зміни електрофізіологічних показників до і після лікування із застосуванням електростимуляції зорових нервів.
Матеріали і методи. Досліджено стан зорового аналізатора у 33 хворих з атрофіями зорових нервів, що
розвинулися внаслідок пухлин базальної локалізації. Електрофізіологічні показники вимірювали за допомогою апарата «КНСО-88 фосфен». Електростимуляцію проводили на апараті ЕСО-2.
Результати. Встановлено, що використання крізьшкірної електростимуляції сприяє поліпшенню зорових
функцій, розширенню поля зору по всіх меридіанах, а також поліпшенню електрофізіологічних показників (зниження порогу електричної чутливості і збільшення критичної частоти зникнення мерехтінь).
Висновки. Отримані результати свідчать про те, що у ранній післяопераційний період (2—3 тижні) доцільно використовувати крізьшкірну електростимуляцію у хворих з частковими атрофіями зорових нервів.

Цель — улучшить результы восстановительного лечения больных с поражением зрительного анализатора
вследствие опухолей базальной локализации, изучить изменения электрофизиологических показателей до и после лечения с использованием электростимуляции зрительных нервов.
Материалы и методы. Исследовано состояние зрительного анализатора у 33 больных с атрофиями зрительных нервов, развившимися вследствие опухолей базальной локализации. Электрофизиологические показатели измеряли с помощью аппарата «КНСО?88 фосфен». Электростимуляцию проводили на аппарате ЕСО-2.
Результаты. Установлено, что использование чрескожной электростимуляции способствует улучшению
зрительных функций, расширению поля зрения по всем меридианам, а также улучшению электрофизиологических показателей (снижение порога электрической чувствительности и увеличение критической частоты исчезновения мерцаний).
Выводы. Полученные результаты указывают на то, что в ранний послеоперационный период (2—3 недели) целесообразно использовать чрескожную электростимуляцию у больных с частичными атрофиями
зрительных нервов.

Objective – to study the electrophysiological figures (phosphen sensitivity barrier and critical flashing frequency disappearance) and effectiveness of electrostimulation of optic nerve in patient with brain tumors of basal localization before and after complex restorative therapy.
Methods and subjects. The condition of visual analyzer in 33 patients with optic nerve atrophy caused by tumor of basal localization was studied. Electrophysiological figures were measured with apparatus КНСО-88 phosphen.
Electrostimulation – with the help of ECO-2.
Results. We established that transcutaneous electrostimulation application promoted improvement of visual
function and visual fields. Electrophysiological figures were also improved – reduction of phosphen sensitivity barrier and increasing the critical flashing frequency disappearing.
Conclusions. The revealed results indicate that in early postoperative period (2–3 weeks) it is effective to use
transcutaneous electrostimulation in patients with partial optic nerve atrophy.

Попри багаторічні світові дослідження в царині епілептології, етіологія ідіопатичної епілепсії все ще залишається невідомою, а деякі важливі аспекти її патогенезу — нез’ясованими. Однак завдяки останнім досягненням клінічної імунології та вірусології була встановлена низка нових наукових фактів, які дозволили по-іншому поглянути на природу рефрактерної епілепсії. Йдеться про з’ясування ролі запалення у формуванні епілептичного вогнища, виявлення високих титрів автоантитіл до глутаматних рецепторів нейронів у хворих на епілепсію, встановлення етіологічної ролі герпетичної нейроінфекції в низці випадків рефрактерного судомного синдрому, а також обґрунтування моделі нейро-імунного синапсу, яка пояснює епілептогенез порушенням механізмів тонкої взаємодії між імунними, гліальними і нервовими клітинами в тканині головного мозку. Всім цим аспектам і присвячено даний огляд.

Несмотря на многолетние мировые исследования в области эпилептологии, этиология идиопатической
эпилепсии всё еще остается неизвестной, а некоторые важные аспекты её патогенеза — неустановленными.
Однако благодаря последним достижениям клинической иммунологии и вирусологии был установлен ряд новых научных фактов, что позволило по-другому взглянуть на природу рефрактерной эпилепсии. Речь идет об открытии патогенетической роли воспаления в формировании эпилептического очага, выявлении высоких титров аутоантител к глутаматным рецепторам нейронов у больных эпилепсией, верификации этиологической роли хронической герпетической инфекции в ряде случаев рефрактерного судорожного синдрома, а также об обосновании модели нейро-иммунного синапса, которая объясняет эпилептогенез нарушением механизмов тонкого взаимодействия между иммунными, глиальными и нервными клетками в ткани головного мозга. Всем этим аспектам и посвящен данный обзор.

Despite the long-term researches, conducted in the world in the sphere of epileptology, the etiology of idiopathic epilepsy still remains to be unknown, while its certain important pathogenesis aspects remain undetermined.
However, due to the recent advances in clinical immunology and virology, a number of new scientific factors have been established, having allowed another vision on the nature of refractory epilepsy. It is referred to the establishment of a pathogenetic role of inflammation in shaping the epileptic focus, the detection of high titers of auto-antibodies to neurons' glutamate receptors in patients with epilepsy and verification of etiologic role of chronic herpetic infection in a number of cases with refractory convulsive syndrome as well as substantiation of neuro-immune synapse model, that explains epileptogenesis by disturbances in the mechanisms of a subtle interaction between the immune, glial and nerve cells in the brain tissue. It is all those aspects that the present survey is dedicated to.

Розглянуто сучасні аспекти розвитку психосоматичної патології та неврозів, їхній зв’язок зі стресом, зокрема при «синдромі менеджера». Особливу увагу приділено астенічному синдрому як одному з характерних клінічних виявів неврозів та психосоматики, його патогенезу та критеріям вибору лікарського засобу для його лікування. Обґрунтовано доцільність застосування із зазначеною метою препарату з групи ноотропних засобів – вінкаміну (Оксибралу). Розглянуто механізми дії, фармакологічні ефекти та клінічні можливості цього препарату з вираженою та збалансованою антиастенічною, психостимулювальною, ноотропною та вазотропною дією для лікування астенічного синдрому в загальномедичній практиці.

Рассмотрены современные аспекты развития психосоматической патологии и неврозов, их связь со
стрессом, в частности при «синдроме менеджера». Особое внимание уделено астеническому синдрому как
одному из характерных клинических проявлений неврозов и психосоматики, его патогенезу и критериям выбора лекарственного средства для его лечения. Обоснована целесообразность применения с данной целью препарата из группы ноотропных средств – винкамина (Оксибрала). Рассмотрены механизмы действия, фармакологические эффекты и клинические возможности этого препарата с выраженным и сбалансированным антиастеническим, психостимулирующим, ноотропным и вазотропным действием для лечения астенического синдрома в общемедицинской практике.

In the present paper modern aspects of psychosomatic pathology and neurosis development, its relation to
stress, particularly in "manager's syndrome" have been observed. Attention is paid to asthenic syndrome as one of typical clinical feature of neurosis and psychosomatics, its pathogenesis and criteria of drug choice for its treatment.
Expediency of nootropic drugs application for this purpose has been grounded, it may be used as an instrument of pharmacotherapeutic and pharmacoprophylactic strategy. Mechanisms of action, pharmacological effects and clinical possibilities of drug vincamin (Oxybral), as an optimal choice of drug with strong and balanced antiasthenic, psychostimulated, nootropic and vasotropic action have been studied in details in order to treat asthenic syndrome of different form of pathology in general medical practice.

Мета – визначення ефективності лікування пацієнтів з початковими формами хронічної ішемії мозку (ХІМ)
препаратом Гілоба фітосоми.
Матеріали і методи. У дослідження включено 101 пацієнта віком від 30 до 50 років (середній вік –
(43,6 ± 4,8) року) з діагнозом ХІМ 1-й стадії. Хворі 1-ї групи (n = 74) приймали препарат Гілоба фітосоми по 1 капсулі 3 рази на добу, 2-ї групи (n = 27) – індивідуально підібрану терапію. Контрольне обстеження проводили через 1 і 3 міс після лікування. Клініко-інструментальне обстеження включало вивчення неврологічних симптомів, виразності головного болю за візуально?аналоговою шкалою і ступеня вегетативної дисфункції за шкалою А.М. Вейна. Стан мозкової гемодинаміки оцінювали за даними реоенцефалографії й ультразвукової допплерографії.
Результати. Після курсу терапії препаратом Гілоба фітосоми відзначено регресування церебральної
симптоматики, поліпшення загального тла настрою, показників сну, зменшення болю в ділянці серця, зменшення міжпівкульової асиметрії кровоплину у всіх судинних басейнах, зниження мозкового судинного опору, зменшення судинного головного болю.
Висновки. Прийом препарату Гілоба фітосоми хворими з початковими формами ХІМ у дозі по 1 капсулі
3 рази на добу впливає на мозкову гемодинаміку (поліпшує мозковий кровообіг, зменшує явища венозної дисфункції, збільшує мозковий кровоплин у всіх судинних басейнах, зменшує міжпівкульову асиметрію кровоплину і знижує мозковий судинний опір). Поліпшення церебральної гемодинаміки впливає на вегетативне забезпечення, що сприяє поліпшенню якості життя, відновленню активності і працездатності пацієнтів.

Цель — определение эффективности лечения пациентов с начальными формами хронической ишемии
мозга (ХИМ) препаратом Гилоба фитосомы.
Материалы и методы. В исследование включили 101 пациента в возрасте от 30 до 50 лет (средний возраст — (43,6 ± 4,8) года) с диагнозом ХИМ 1-й стадии. Больные 1-й группы (n = 74) принимали препарат Гилоба фитосомы по 1 капсуле 3 раза в сутки, 2-й группы (n = 27) — индивидуально подобранную терапию. Контрольное обследование проводили через 1 и 3 мес после лечения. Клинико-инструментальное обследование включало изучение неврологических симптомов, выраженности головной боли по визуально-аналоговой шкале и степени вегетативной дисфункции по шкале А.М. Вейна. Состояние мозговой гемодинамики оценивали по данным реоэнцефалографии и ультразвуковой допплерографии.
Результаты. После курса терапии препаратом Гилоба фитосомы отмечено регрессирование церебральной симптоматики, улучшение общего фона настроения, показателей сна, уменьшение боли в области
сердца, уменьшение межполушарной асимметрии кровотока во всех сосудистых бассейнах, снижение мозгового сосудистого сопротивления, уменьшение сосудистых головных болей.
Выводы. Прием препарата Гилоба фитосомы больными с начальными формами ХИМ в дозе по 1 капсуле 3 раза в сутки оказывает регулирующее влияние на мозговую гемодинамику — улучшает мозговое кровообращение, уменьшает явления венозной дисфункции, увеличивает мозговой кровоток во всех сосудистых бассейнах, уменьшает межполушарную асимметрию кровотока и снижает мозговое сосудистое сопротивление. Улучшение церебральной гемодинамики способствует нормализации вегетативной регуляции, что обеспечивает улучшение качества жизни, восстановление активности и работоспособности пациентов.

Objective – determination of Giloba phytosomes treatment efficacy of the patients with initial forms of chronic ischemia of brain.
Methods and subjects. 101 patients aged 30 to 50 (average age is (43.6 ± 4.8) with the diagnosis cerebral
ischemia of the 1st stage were examined. Patients of the 1st group (n = 74) were administered Giloba phytosomes therapy 1 capsule 3 times daily. Patients of the 2nd group (n = 27) were administered individual therapy. Control examination was carried out in 1 and in 3 months after the treatment. Clinical-functional examination included studying of neurological symptoms, headaches intensity by means of visual analogue scale and vegetative dysfunction degree by means of Vein scale. Cerebral hemodynamic state was estimated by means of rheoencephalography and ultrasound dopplerography.
Results. Regression of cerebral symptoms, mood improvement, slumber characteristics, cardiac pain elimination, decreasing of interhemispheric bloodstream asymmetry in all vessels basins, decreasing of cerebral vessel resistance, elimination of vessel headaches were observed after the Giloba phytosomes treatment.
Conclusions. The application of Giloba phytosomes in treatment of the patients with initial forms of chronic
ischemia of brain 1 capsule 3 times daily demonstrates regulative influence on cerebral hemodynamics: improves cerebral blood circulation, decreases venous dysfunction manifestations, increases bloodstream in all vessels basins, decreases interhemispheric bloodstream assymetry in all vessels basins and cerebral vessel resistance. Improvement of cerebral hemodynamics demonstrates harmonizing influence on vegetative provision, that leads to life quality improvement, activity and work abilities restoration.

В огляді наведено дані про використання Пантогаму (ноотропного препарату) у разі різних когнітивних
порушень функції головного мозку.

В обзоре представлены сведения об использовании Пантогама (ноотропного препарата) при различных нарушениях когнитивных функций головного мозга.

This review deals with Pantogram application (nootropic medication) for cerebral dysfunctions and cognitive
impairments.

Мета — вивчення ефективності і безпечності використання нестероїдного протизапального препарату
(НПЗП) Етол Форт (Eтодолак 400 мг) у хворих на хронічний вертеброгенний попереково-крижовий радикуліт. Під спостереженням перебувало 60 хворих (40 чоловіків і 20 жінок) віком від 35 до 65 років (середній вік — (41,3 ± 5,6) року) з хронічним вертеброгенним попереково-крижовим радикулітом. Хворих розділили на дві групи. У першу (основну) ввійшло 40 хворих (30 чоловіків, 10 жінок), з них у 25 був корінцевий синдром, у 15 — рефлекторний. Усім пацієнтам цієї групи призначали Етол Форт у дозі 800 мг/добу у два прийоми впродовж 3 тижнів. У другу (контрольну) групу ввійшло 20 хворих (10 чоловіків, 10 жінок), з них у 12 був корінцевий синдром, у 8 — рефлекторний.
Пацієнтам контрольної групи призначали традиційну терапію знеболювальними препаратами у поєднанні з вітамінами групи В. Для об’єктивізації оцінки больового синдрому, вираженості болю та оцінки ефективності терапії використовували візуально-аналогову шкалу.
Порівняно з контрольною групою через тиждень від початку лікування препаратом Етол Форт терапевтичний ефект спостерігали у 16 хворих, до кінця 2-го тижня — у 32. Два пацієнти контрольної групи не змогли завершити курс лікування через побічні ефекти традиційних НПЗП. Оцінка клінічної ефективності препарату Етол Форт засвідчила позитивний вплив на корінцевий і рефлекторний синдроми у хворих з вертеброгенними больовими синдромами. Препарат забезпечує добрий знеболювальний ефект у період загострення вертеброгенного попереково-крижового радикуліту. За клінічними ознаками не виявлено побічної дії препарату Етол Форт на серцево-судинну систему і травний канал впродовж 3-тижневого курсу лікування.

Цель — изучение эффективности и безопасности использования нестероидного противовоспалительного препарата (НПВП) Этол Форт (Этодолак 400 мг) у больных хроническим вертеброгенным пояснично-крестцовым радикулитом. Под наблюдением находилось 60 больных (40 мужчин и 20 женщин) в возрасте от 35 до 65 лет (средний возраст — (41,3 ± 5,6) года) с хроническим вертеброгенным пояснично-крестцовым радикулитом.
Больные были распределены на две группы. В первую (основную) группу вошли 40 больных (30 мужчин, 10 женщин), у 25 из них был корешковый синдром, у 15 — рефлекторный. Всем пациентам этой группы назначали Этол Форт в дозе 800 мг/сут в два приема в течение 3 недель. Во вторую (контрольную) группу вошли 20 больных (10 мужчин, 10 женщин), из них у 12 был корешковый синдром, у 8 — рефлекторный. Пациентам контрольной группы назначали традиционную терапию обезболивающими препаратами в сочетании с витаминами группы В. Для объективизации оценки болевого синдрома, выраженности боли и оценки эффективности терапии использовали визуально-аналоговую шкалу.
По сравнению с контрольной группой через неделю от начала лечения препаратом Этол Форт терапевтический эффект отмечен у 16 больных, к концу 2-й недели — у 32. Два пациента из контрольной группы не смогли завершить курс лечения из-за развившихся побочных эффектов традиционных НПВП. Оценка клинической эффективности препарата Этол Форт показала положительное влияние на корешковый и рефлекторный синдромы у больных с вертеброгенными болевыми синдромами. Препарат обеспечивает хороший обезболивающий эффект в период обострения вертеброгенного пояснично-крестцового радикулита. По клиническим признакам не выявлено побочного действия препарата Этол Форт на сердечно-сосудистую систему и пищеварительный канал в течение 3-недельного курса лечения.

Objective – to study the efficacy and safety of non steroid antiinflammatory medication Etol Fort application in
patients with chronic vertebrogenic lumbosacral radiculitis. Examination of 60 patients with chronic vertebrogenic lumbosacral radiculitis (40 male and 20 female) aged 35 to 65 (average age is (41.3 ± 5.6) years) has been carried out.
Patients were divided into two groups. Main group included 40 patients (30 male and 10 female), among them 25 had radicular syndrom, 15 suffered from reflex syndrom. All patients were administered Etol Fort 400 mg twice a day during 3 weeks. Control group inluded 20 patients (10 male and 10 female) among them 12 had radicular syndrom, 8 suffered from reflex syndrom. Patients from the control group were administered traditional therapy accompanied with B vitamines. Visual analoque scale was used for objectification of painful syndrom and estimation of therapy efficacy.
Comparaed to the control group 16 main group patients demonstrated therapeutic effect in a week from the
beginning of the treatment with Etol Fort. 32 patients had the same results in 2 weeks. Two patient from the control group could not complete treatment because of side effects of «classic» therapy. Estimation of Etol Fort application efficacy demonstrated positive influence on patients with vertebrogenic painful syndromes. Medication provides with anesthetic effect at acute vertebrogenic lumbosacral radiculitis exacerbation. Etol Fort has no side effects for cardiovascular system during 3 weeks treatment course.