Наведено огляд матеріалів реалізованого у 2005—2007 рр. спільного проекту Всесвітньої організації охорони здоров’я та Міжнародної федерації розсіяного склерозу щодо надання медичної та соціальної допомоги хворим на розсіяний склероз у світі. Проведено аналіз глобальної епідеміології, стану діагностики, лікування при розсіяному склерозі, надання соціальної, фінансової допомоги, інформаційної підтримки пацієнтам у країнах з різною географічною локалізацією та економічним станом.

Представлен обзор материалов реализованного в период 2005—2007 гг. совместного проекта Всемирной организации здравоохранения и Международной федерации рассеянного склероза по оказанию медицинской и социальной помощи пациентам с рассеянным склерозом в мире. Проведен анализ глобальной эпидемиологии, состояния диагностики и лечения при рассеянном склерозе, социальной, финансовой и информационной помощи пациентам в странах с различной географической локализацией и экономическим состоянием.

We presented the World Health Organization and the Multiple Sclerosis International Federation joint project (2005–2007) concerning global medical care and social support organization for multiple sclerosis patients review. The analysis of world epidemiology, diagnostic and treatment issues, social, financial and information support for the group of patients in countries with different geographical location and income groups was performed.

Мета — вивчити клінічні особливості хвороби Хортона (ХХ), оцінити результати параклінічного обстеження, провести аналіз найближчих і віддалених результатів лікування.

Матеріали і методи. Обстежено 5 хворих (3 чоловіки, 2 жінки) віком 40—65 років, які перебували на лікуванні в II неврологічному відділенні 5-ї клінічної лікарні м. Мінська з 1998 по 2008 р. Вираженість больового синдрому оцінювали за 100-міліметровою візуальною аналоговою шкалою болю. Для об’єктивізації когнітивних порушень використовували коротку шкалу оцінки психічного статусу (Mini Mental State Examination, MMSE). Проводили ультразвукову допплерографію екстракраніального відділу сонних артерій, а також магнітно-резонансну томографію (МРТ) головного мозку. В одному випадку виконане патоморфологічне дослідження.

Результати. ХХ у 3 хворих почалася підгостро (понад 1 міс), у 2 — мала гострий перебіг. Облігатним симптомом були головні болі, локалізовані в скроневих ділянках і/або обличчі, які мали пульсуючий і тривалий характер, вони не супроводжувалися нудотою (чи блювотою), фоно- чи фотофобією. В одному випадку в анамнезі були епізоди повторних транзиторних ішемічних атак у каротидному басейні у формі минущої слабкості правих кінцівок і гемігіпестезії, однак вогнищ ішемії в півкулях мозку під час МРТ не виявлено. При виконанні допплерографії брахіоцефальних судин у всіх хворих спостерігали зменшення лінійної швидкості кровотоку, збільшення індексу циркуляторного опору і гемодинамічно значущу (> 30 %) асиметрію кровотоку. При гістологічному дослідженні мікроскопічно в головному мозку виявлена картина гранулематозного гігантоклітинного васкуліту. При динамічному спостереженні за обстеженою групою в двох випадках зафіксували повторне загострення процесу. Лікування ХХ зазвичай починають після гістологічного підтвердження діагнозу. Методом старт-терапії є призначення преднізолону в дозі 40—100 мг/добу у таблетках. У 3 пацієнтів із ХХ відзначено стійку ремісію, яка максимально тривала 10 років.

Висновки. ХХ є одним з рідкісних варіантів автоімунної патології, має характерні клінічні симптоми й успішно піддається глюкокортикоїдній терапії за умови своєчасної діагностики.

Цель — изучить клинические особенности болезни Хортона (БХ), оценить результаты параклинического обследования, провести анализ ближайших и отдаленных результатов лечения.

Материалы и методы. Обследовано 5 больных (3 мужчины, 2 женщины) в возрасте 40—65 лет, находившихся на лечении во II неврологическом отделении 5-й клинической больницы г. Минска с 1998 по 2008 г. Выраженность болевого синдрома оценивали по 100-миллиметровой визуальной аналоговой шкале боли. Для объективизации когнитивных нарушений использовали краткую шкалу оценки психического статуса (Mini Mental State Examination, MMSE). Проводили ультразвуковую допплерографию экстракраниального отдела сонных артерий, а также магнитно-резонансную томографию (МРТ) головного мозга. В одном случае выполнено патоморфологическое исследование.

Результаты. БХ у 3 больных началась подостро (свыше 1 мес), у 2 — имела острое течение. Облигатным симптомом были головные боли, локализованные в височных областях и (или) лице и имеющие пульсирующий и продолжительный характер, они не сопровождались тошнотой (или рвотой), фоно- (или фотофобией). В одном случае в анамнезе были эпизоды повторных транзиторных ишемических атак в каротидном бассейне в форме преходящей слабости правых конечностей и гемигипестезии, однако очагов ишемии в полушариях мозга при МРТ не обнаружено. При выполнении допплерографии брахиоцефальных сосудов у всех больных выявлено уменьшение линейной скорости кровотока, увеличение индекса циркуляторного сопротивления и гемодинамически значимую (> 30 %) асимметрию кровотока. При гистологическом исследовании микроскопически в головном мозге выявлена картина гранулематозого гигантоклеточного васкулита. При динамическом наблюдении за обследованной группой в двух случаях наблюдали повторные обострения процесса. Лечение БХ обычно начинают после гистологического подтверждения диагноза. Методом старт-терапии является назначение преднизолона в дозе 40—100 мг в сутки в таблетках. У 3 пациентов с БХ отмечена стойкая ремиссия, которая максимально длилась 10 лет.

Выводы. БХ представляет собой один из редких вариантов аутоиммунной патологии, имеет характерные клинические симптомы и успешно поддается глюкокортикоидной терапии при условии своевременной диагностики.

Purpose – to study the clinical manifestations of Horton’s disease (HD), evaluate para clinical examination results, analyze nearest and follow-up treatment results.

Methods and subjects. 5 patients (3 male and 2 female) aged 40–65 years were under the examination. They underwent neurological treatment in Minsk hospital from 1998 till 2008. Manifestations of pain syndrome were evaluated according to 100-mm visual analogical pain scale. The mini mental state examination scale was used to estimate cognitive disorders. Ultrasound dopplerography of extra cranial department of carotid arteries and MRI were applied. Pathomorphological examination was carried out in one case.

Results. HD onset was not acute in 3 patients (more than 1 month), 2 patients had acute diseases course. Main symptoms were: headache in temporal lobe and/or facial localization and they were of pulsing and prolonged character, they were not followed by vomiting or nausea and phono-photophobia. One patient experienced episodes of repeated transient ischemic attacks in carotid region as weakness of right extremities and hemihypesthesia, but there were not ischemia focal in cerebral hemispheres. Under brachiocephalic vessels dopplerography the reduction of lineal bloodstream speed, increasing of circulatory resistance and homodynamic significant bloodstream asymmetry (> 30 %) were determined. Under the histological examination there was evidence of granulomatous giant-cell vasculitis. Under the dynamic examination two groups experienced repeated exacerbations. HD treatment begins after the histological diagnosis evidences. It begins with prednizalon 40–100 mr per day administration. 3 patients experienced stable remission of 10 years duration.

Conclusions. HD is a rare autoimmune pathology, that has marked clinical manifestations and is treated with glucocorticoid therapy under the condition of modern diagnostics.

Мета — створення діагностичного алгоритму МРТ-обстеження хворих з внутрішньоспинномозковими ураженнями (ВСМУ).

Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз даних магнітно-резонансної томографії (МРТ) 195 хворих із ВСМУ, які перебували на стаціонарному лікуванні або яких консультували амбулаторно в Інституті нейрохірургії імені акад. А.П. Ромоданова АМН України за період 1995—2006 pp. Серед них — 154 хворих із внутрішньоспинномозковими пухлинами (ВСМП) та 41 — із непухлинними ураженнями спинного мозку (НПУСМ). Усі пухлини були верифіковані під час оперативних втручань та гістологічно.

Результати. Визначено частоту та характеристику МРТ-ознак ВСМУ, встановлено можливості МРТ щодо припущення гістологічного типу ВСМП, уточнено оптимальний обсяг даних МРТ, потрібних для планування оперативного видалення ВСМП. Випадками для обов’язкового отримання Т1en-зважених зображень є: неможливість проведення диференційної діагностики ВСМП і НПУСМ лише на основі оцінки Т1- і Т2-зважених зображень, неіформативність МРТ-зображення щодо отримання необхідних даних для планування оперативного втручання.

Висновки. МРТ є надійним діагностичним методом, що забезпечує ранню діагностику ВСМП та НПУСМ на амбулаторному етапі обстеження. Припущення гістологічного типу ВСМП можливе за умови отримання нативних та контрастно підсилених зображень. Розроблено діагностичні моделі двох найчастіших видів ВСМП — епендимоми та астроцитоми. Оптимальний обсяг даних МРТ-зображення, необхідних для планування оперативного втручання, включає: розташування пухлини щодо спинного мозку, визначення меж пухлини, характеристику кіст, сторону росту екзофітного компонента, припущення гістологічного типу.

Цель — создание диагностического алгоритма МРТ-обследования больных с внутриспинномозговыми поражениями (ВСМП).

Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ данных магнитно-резонансной томографии (МРТ) 195 больных с ВСМП, которые находилось на стационарном лечении или которых консультировали амбулаторно в Институте нейрохирургии имени акад. А.П. Ромоданова АМН Украины за период 1995—2006 гг. Среди них — 154 больных с внутриспинномозговыми опухолями (ВСМО) и 41 — с неопухолевыми поражениями спинного мозга (НОПСМ). Все опухоли были верифицированы во время оперативных вмешательств и гистологически.

Результаты. Определены частота и характеристика МРТ-ознак ВСМП, установлены возможности МРТ относительно предполагаемого гистологического типа ВСМО, уточнен оптимальный объем данных МРТ, необходимых для планирования оперативного удаления ВСМО. Случаями для обязательного получения Т1en-взвешенных изображений являются: невозможность проведения дифференцированной диагностики ВСМО и НОПСМ лишь на основе оценки Т1- и Т2-взвешенных изображений, неиформативность МРТ-изображения относительно получения необходимых данных для планирования оперативного вмешательства.

Выводы. Метод МРТ является надежным диагностическим методом, который обеспечивает раннюю диагностику ВСМО и НОПСМ на амбулаторном этапе обследования. Предположение гистологического типа ВСМО возможно при условии получения нативных и контрастно усиленных изображений. Разработаны диагностические модели двух наиболее частых видов ВСМО — эпендимомы и астроцитомы. Оптимальный объем данных МРТ-изображения, необходимых для планирования оперативного вмешательства, включает: отношение опухоли к спинному мозгу, определение границ опухоли, характеристику костей, сторону роста экзофитного компонента, предположение гистологического типа.

Purpose – to create diagnostics MRI algorithm of patients with intrinsic spinal cord lesions.

Methods and subjects. Retrospective analyzes of the MRI-data of the 195 patients with intrinsic spinal cord lesions was carried out. It was performed in-patients or out-patients departments in the State institution "Institute neurosurgery named after acad. A. Romodanov" AMS of Ukraine from 1995 until 2006 years. Patients groups included 154 patients with intrinsic spinal cord tumors and 41 – with non-tumoral lesions. All cases have been vivificated operatively in the first spinal and first children departments, histologically in the department of the neuropathomorfology of the institute.

Results. The frequency and detailed characteristics of the MRI-signs were defined, the possibility to forecast the histological type of the intrinsic spinal cord tumors was estimated, the optimal data needed for surgical resection of the tumors were defined as well. Cases for obligatory Т1en images are: impossibility of intrinsic spinal cord lesions.diagnosis according to Т1- and Т2- images assesment, noninformaive MRI-images considering surgery.

Conclusions. MRI is a valuable diagnostics method that allows to carry out early diagnostics of intrinsic spinal cord lesions. Histological type of intrinsic spinal cord lesions is possible if there are native and contrast images. Two diagnostic models of intrinsic spinal cord lesions have been developed: ependymoma and astrocytoma. Optimal MRI data includes: spinal tumor, determination of timor borders, bones characteristics, sides of exophytic component growth, possible histological type.

Під спостереженням перебував 71 хворий (37 чоловіків і 34 жінки) віком від 30 до 74 років (середній вік — 51 рік). Депресія розвинулася через 3—6 міс після перенесеної закритої черепно-мозкової травми (ЗЧМТ). У групу порівняння включено 20 пацієнтів того ж віку з вертеброгенною люмбалгією, в яких не було травми. Провели неврологічне, патопсихологічне і психометричне дослідження (обстеження за шкалами Гамільтона, Бека, Спілбергера—Ханіна, САН і тест якості життя). Показано, що середній рівень депресії у пацієнтів після ЗЧМТ не відрізнявся від такого групи порівняння і не залежав від терміну давності травми і вираженості неврологічного дефіциту. Клінічно виражена, тобто відносно тяжка, депресія після ЗЧМТ відзначена у 22 % пацієнтів, її ступінь був вищим у разі правопівкульної локалізації травматичного процесу. Виявлено, що найбільше значення в патогенезі травматичної депресії мали психосоціальні чинники: депресія частіше виникала у самотніх пацієнтів, жінок. Умовами її виникнення були збережений інтелект і високий рівень особистісної тривожності. Втрата роботи в результаті ЗЧМТ у зазначеній групі пацієнтів не мала психотравмуючого значення.

Под наблюдением находился 71 больной (37 мужчин и 34 женщины) в возрасте от 30 до 74 лет (средний возраст — 51 год). Депрессия развилась через 3–6 мес после перенесенной закрытой черепно-мозговой травмы (ЗЧМТ). В группу сравнения включили 20 пациентов того же возраста с вертеброгенной люмбалгией, у которых не было травмы. Провели неврологическое, патопсихологическое и психометрическое исследование (обследование за шкалами Гамильтона, Бека, Спилбергера—Ханина, САН и тест качества жизни). Показано, что средний уровень депрессии у пациентов после ЗЧМТ не отличался от такого группы сравнения и не зависел от срока давности травмы и выраженности неврологического дефицита. Клинически выраженная, то есть относительно тяжелая, депрессия после ЗЧМТ отмечена у 22 % пациентов, ее степень была выше в случае правополушарной локализации травматического процесса. Выявлено, что наибольшее значение в патогенезе травматической депрессии имели психосоциальные факторы: депрессия чаще возникала у одиноких пациентов, женщин. Условиями ее возникновения были сохраненный интеллект и высокий уровень личностной тревожности. Потеря работы в результате ЗЧМТ в указанной группе пациентов не имела психотравмирующего значения.

71 patients were under the observation (37 male and 34 female) aged 30–74 years old (average age 51).

Depression developed after 3–6 months after the cranial injury. 20 patients with vertebrogeneous lumbargy without injury were included into the comparing group. Neurological, pathopsycological and psychometric examination were carried out (according to Gamilton’s, Bek’s, Spilberger-Hanyn’s scales). It was demonstrated that average depression level in patiens after cranial injury was the same as in patients without injury and it didn’t depend on injury terms and neurological deficiency. Clinicaly manifested, severe, depression was noticed in 22 % patients. Its degree was higher in cases of the right hemisphere localization of traumatic process. It was determined that psycosocial factors (lonlines)

were the most significant for depression pathogenesis. Conditions of depression occurences were aftertraumatic intellect and high anxiety level. Loss of job didn’t influence the patients condition.

Мета — розробка нового способу діагностики нейрональної астенії та оцінка діагностичної значущості цього способу у хворих із церебральним атеросклерозом.

Матеріали і методи. Проведено клініко-нейрофізіологічне дослідження астенії при транзиторних ішемічних атаках у 245 пацієнтів з церебральним атеросклерозом із застосуванням сумарної оцінки вегетативної реакції зіниць та нейрональних реакцій на спалахи світла при  електроенцефалографії.

Результати. Встановлено достовірну відмінність рівня астенії порівняно з контролем та тісну кореляцію між значеннями оцінки астенії, отриманими з допомогою запропонованого методу та за шкалою Multidimensional Fatigue Inventory.

Висновки. Розроблений спосіб діагностики ознак астенії має діагностичну значущість при астенічних станах, залежних від церебральних порушень. У пацієнтів із церебральним атеросклерозом частота та вираженість астенії були більшими, при цьому стан вегетативного забезпечення і нейрональних реакцій корелював з вираженістю клінічних проявів. Комплексна оцінка реакції зіниць та нейронального стану при проведенні функціональних проб підвищувала ефективність діагностики астенічних станів.

Цель — разработка нового способа диагностики нейрональной астении и оценка диагностической значимости этого способа у больных с церебральным атеросклерозом.

Материалы и методы. Проведено клинико-нейрофизиологическое исследование астении при транзиторных ишемических атаках у 245 пациентов с церебральным атеросклерозом с применением комплексной оценки вегетативной реакции зрачков и нейрональных реакций на вспышки света при электроэнцефалографии.

Результаты. Установлено достоверное отличие уровня астении по сравнению с контролем и тесную корреляцию между значениями астении, полученными с помощью предложенного метода и по шкале Multidimensional Fatigue Inventory.

Выводы. Разработанный способ диагностики признаков астении имеет диагностическую значимость при астенических состояниях, зависимых от церебральных нарушений. У пациентов с церебральным атеросклерозом частота и выраженность астении были большими, при этом состояние вегетативного обеспечения и нейрональных реакций коррелировало с выраженностью клинических проявлений. Комплексная оценка реакции зрачков и нейронального состояния при проведении функциональных проб повышала эффективность диагностики астенических состояний.

Purpouse – development of new method of diagnostic neuronal dependant asthenia and evaluation of its significance in patients with cerebral atherosclerosis.

Methods and subjects. Clinical and neurophysiological investigation of asthenia at 245 patients by cerebral atherosclerosis and transient ischemic attack was carried out by methods of eyes-pupils reactions and electroencephalographical activities estimating under photoelectric cells flashes.

Results. Expression of clinical and neurophysiological asthenia features significantly differs from control group and has significant correlation with values of Multidimensional Fatigue Inventory scale.

Conlusions. Method of functional complex diagnostic autonomic and central nervous system state had been developed and revealed efficacy in evaluating asthenia state in cases of cerebral disorders. Patients with cerebral ischemic events had a high level expression of asthenia symptoms which statistically correlated with neurophysiological reactions and autonomic nervous system functions. Diagnostics efficacy had been increasing if reactions of eye-pupils and neuronal response after functional tests were evaluating simultaneously.

Мета — проаналізувати результати протонної магнітно-резонансної спектроскопії (ПМРС) головного мозку хворих з розсіяним склерозом (РС) у різні періоди захворювання (дебют, ремітуючий, вторинно-прогредієнтний перебіг, ремісія, екзацербація) для виявлення особливостей метаболізму мозкової тканини й обґрунтування терапевтичних рекомендацій.

Матеріали і методи. За допомогою високопольної ПМРС головного мозку обстежено 46 хворих на РС. Дебют захворювання був у 12 пацієнтів, ремітуючий перебіг — у 13, вторинно-прогредієнтний перебіг — у 21.

Результати. Для більшості хворих на РС, порівняно з групою здорових добровольців, було характерне зниження піка N-ацетиласпартату (у середньому на 10—23 %, p < 0,01), креатину (на 15—30 %, p < 0,01), холіну (на 15—30 %, p < 0,01). Концентрація інозитолу збільшувалася в середньому на 73 % (p < 0,01). Появу піка ліпідів відзначено у 82 % випадків РС. У разі дебюту РС спостерігали значне підвищення концентрації інозитолу і зниження концентрації холіну і креатину. У фазу клінічної ремісії спостерігали незначне підвищення піка інозитолу і зниження піка N-ацетиласпартату, появу піків ліпідів. У виниклих бляшках РС відзначене переважне збільшення концентрації інозитолу. Зміна концентрації холіну і креатину була характерною переважно для старих вогнищ демієлінізації. У цих вогнищах, як правило, реєстрували ліпіди, що мають більш високу концентрацію, ніж у вогнищах без контрастного підсилення. Зниження вмісту N-ацетиласпартату було більш виражене в старих вогнищах, ніж у молодих чи неактивних вогнищах, що не накопичують контраст.

Висновки. Виявлено різні метаболічні порушення в мембранах мієліну й аксонах нейронів, частина з яких може бути оборотна. Залежно від фази і типу перебігу захворювання виявлені істотні якісні розходження спектроскопічної картини мозку. Обґрунтовано необхідність корекції розпаду фосфоліпідів, ацетиласпартату, креатину, зниження рівня лактат-ацидозу як основи терапії.

Цель — проанализировать результаты протонной магнитно-резонансной спектроскопии (ПМРС) головного мозга больных с рассеянным склерозом (РС) в различные периоды заболевания (дебют, ремиттирующее, вторично-прогредиентное течение, ремиссия, экзацербация) для выявления особенностей метаболизма мозговой ткани и обоснования терапевтических рекомендаций.

Материалы и методы. С помощью высокопольной ПМРС головного мозга обследовано 46 больных РС. Дебют заболевания был у 12 пациентов, ремиттирующее течение — у 13, вторично-прогредиентное течение — у 21.

Результаты. Для большинства больных РС, по сравнению с группой здоровых добровольцев, было характерно снижение пика N-ацетиласпартата (в среднем на 10—23 %, p < 0,01), креатина (на 15—30 %, p < 0,01), холина (на 15—30 %, p < 0,01). Концентрация инозитола увеличивалась в среднем на 73 % (p < 0,01). Появление пика липидов отмечено в 82 % случаев РС. В случае дебюта РС отмечено значительное повышение концентрации инозитола и снижение концентрации холина и креатина. В фазе клинической ремиссии наблюдали незначительное повышение пика инозитола и снижение пика N-ацетиласпартата, появление пиков липидов. Во вновь

возникших бляшках РС отмечено преимущественное увеличение концентрации инозитола. Изменение концентрации холина и креатина было характерным преимущественно для старых очагов демиелинизации. В этих очагах, как правило, регистрировали липиды, имеющие более высокую концентрацию, чем в очагах без контрастного усиления. Снижение содержания N-ацетиласпартата в большей степени было выражено в старых очагах, чем в молодых или неактивных очагах, не накапливающих контраст.

Выводы. Выявлены различные метаболические нарушения в мембранах миелина и аксонах нейронов, часть из которых может быть обратима. В зависимости от фазы и типа течения заболевания обнаружены существенные качественные различия спектроскопической картины мозга. Обосновывается необходимость коррекции распада фосфолипидов, ацетиласпартата, креатина, снижения уровня лактат-ацидоза в качестве основы терапии.

Purpose – to analyze cerebral MRI protone spectrometry results in patients with disseminated sclerosis in different periods of disease to determine matabolism peculiarities of cerebral tissue and substantiate therapeutic recommendations.

Methods and subjects. By means of cerebral MRI spectrometry 46 patients were examined. 12 patients had a diseases onset, 13 patients experienced remitted course, 21 patients experienced remission course.

Results. All patients experienced reduction of N-acetilspartat peak (in average10–23 %, p < 0.01), creatinine (15–30 %, p < 0.01), choline (15–30 %, p < 0.01). Inositole concentration increased for 73 % (p < 0.01). There was lipids peak in 82 % of patients. In case of diseases onset there was significant Inositole concentration and reduction of choline and creatine concentration. In case of remission there was insitole increasing and reduction of N-acetilspartat, occurrence of lipids peak. Changes of choline and creatine concentration was typical for old dimielization focuses. Reduction of N-acetilspartat was marked in old focuses.

Conclusions. Different metabolic disorders were determined in mieline mebranes and neuron axons, part of them can be reversible. Depending on period and type of diseases the spectrographic cerebral image was different. There is a necessity of phospholipin, acetile aspartat, creatine splitting correction, reduction of lactat acydose as a therapy.

Мета — визначення впливу віку, статі, рівня функціональної незалежності та локалізації ішемічного інсульту (ІІ) на показники якості життя (ЯЖ) хворих у гострий період ІІ.

Матеріали і методи. Проведено комплексне клініко-неврологічне та лабораторне обстеження 72 хворих (28 чоловіків та 44 жінок) віком від 46 до 81 року (середній вік — (64,9 ± 9,9) року) у гострий період ІІ. Верифікацію діагнозу та виявлення локалізації ділянки ішемії здійснювали за допомогою магнітно-резонансної та/або комп’ютерної (КТ) томографії головного мозку. Ступінь порушення неврологічних функцій оцінювали за шкалою NIHSS, рівень повсякденної життєвої активності — за допомогою індексу Бартеля. Ступінь когнітивних порушень визначали за шкалою MMSE. Наявність депресії, тривоги та стресу — за допомогою шкали DASS. Якість життя оцінювали наприкінці гострого періоду за шкалою SF-36 та індексом ЯЖ — Інсультна версія ІІІ (QLI).

Результати. За шкалою SF-36 зниження загальної оцінки за компонентом фізичного здоров’я і його складовими спостерігали в осіб віком понад 75 років. У цій групі оцінка ЯЖ за психічним компонентом здоров’я та шкалами соціального функціонування, рольового функціонування, зумовленого емоційним станом, та психічного здоров’я була статистично значно вищою (p < 0,05). Чоловіки оцінювали ЯЖ за фізичним компонентом здоров’я та його складовими нижче, ніж жінки. За психічним компонентом здоров’я спостерігали протилежну залежність. У разі локалізації ділянки ішемії у вертебро-базилярному басейні виявлено найвищу оцінку за SF-36 та QLI. Показники психічного здоров’я за SF-36 (p < 0,001) та загальної оцінки за QLI (p < 0,001) були статистично значно нижчими за наявності депресії.

Висновки. ЯЖ хворих у гострий період ІІ залежить від демографічних та клінічних показників, а саме від віку хворих, локалізації ішемічного вогнища, ступеня функціональної незалежності, наявності депресії та когнітивних порушень. Клініко-демографічні показники по-різному впливають на фізичні та психосоціальні аспекти ЯЖ і повинні враховуватися у клінічній практиці і наукових дослідженнях для поліпшення наслідку ІІ.

Цель — определение влияния возраста, пола, уровня функциональной независимости и локализации ишемического инсульта (ИИ) на показатели качества жизни (КЖ) больных в острый период ИИ.

Материалы и методы. Проведено комплексное клинико-неврологическое и лабораторное обследование 72 больных (28 мужчин и 44 женщин) в возрасте от 46 до 81 года (средний возраст — (64,9 ± 9,9) года) в острый период ИИ. Верификацию диагноза и выявление локализации участка ишемии осуществляли с помощью магнитно-резонансной и/или компьютерной томографии головного мозга. Степень нарушения неврологических функций оценивали по шкале NIHSS, уровень повседневной жизненной активности — с помощью индекса Бартеля. Степень когнитивных нарушений определяли по шкале MMSE. Наличие депрессии, тревоги и стресса — с помощью шкалы DASS. Качество жизни оценивали в конце острого периода по шкале SF-36 и

индексу КЖ — Инсультная версия ІІІ (QLI).

Результаты. По шкале SF-36 снижение общей оценки по компоненту физического здоровья и его составляющим наблюдали у лиц в возрасте старше 75 лет. В этой группе оценка КЖ по психическому компоненту здоровья и шкалам социального функционирования, ролевого функционирования, обусловленного эмоциональным состоянием, и психического здоровья была статистически значительно выше (p < 0,05). Мужчины оценивали КЖ по физическому компоненту здоровья и его составляющим ниже, чем женщины. Относительно психического компонента здоровья наблюдали противоположную зависимость. В случае локализации участка ишемии в вертебро-базилярном бассейне выявлена наиболее высокая оценка по SF-36 и QLI. Показатели психического здоровья по SF-36 (p < 0,001) и общая оценка по QLI (p < 0,001) были статистически значительно ниже при наличии депрессии.

Выводы. КЖ больных в острый период ИИ зависит от демографических и клинических показателей, а именно от возраста больных, локализации ишемического очага, степени функциональной независимости, наличия депрессии и когнитивных нарушений. Клинико-демографические показатели по-разному влияют на физические и психосоциальные аспекты КЖ и должны учитываться в клинической практике и научных исследованиях для улучшения последствий ИИ.

Purpose – to determine the age, sex, level of functional independence and ischemic stroke localization influence on patients life quality indexes in an acute period of ischemic stroke.

Methods and subjects. 72 patients (28 male and 44 female) aged 46–81 years were examined in an acute period of ischemic stroke. Diagnosis and ischemia localization were determined by means of MRI and computer tomography. The degree of neurological functions disturbances was determined according to NIHSS scale, level of every day life – according to Bartel index. Degree of cognitive disorders was determined according to MMSE scale. Depression, anxiety and stress were defined by means of DASS scale. Life quality was evaluated at the end of acute period according to SF-36 scale and index of life quality – Insult version ІІІ (QLI).

Results. According to SF-36 scale the reduction of physical health index was in patients aged more that 75 years. These patients experienced statistically higher (p < 0.05) life quality evaluation according to psychological health component and scales of social functioning, roller functioning. Male patients evaluated life quality according to the physical health condition and it was lower than in female patients. Under the evaluation of psychological condition the was opposite situation. In case of ischemia localization in vertebra-basilar region there was the highest evaluation according to SF-36 and QLI. Psychological health indexes according to SF-36 (p < 0.001) and general evaluation according to QLI (p < 0.001) were lower under the depression.

Conclusions. Life quality depends on demographic and clinical indexes: age, ischemic focus localization, level of functional independence, depression, cognitive impairments. Clinical and demographic indexes influence physical and psychological aspects of life quality and they should be considered in treatment and researches.

Мета — вивчення показників трирічної виживаності хворих на ішемічний інсульт та встановлення зв’язків з підтипом інсульту, віком та статтю.

Матеріали і методи. Обстежено 372 хворих протягом 3 років після первинного ішемічного інсульту. Проведено клініко-неврологічне та інструментальне обстеження, загальний та біохімічний аналіз крові, коагулограму, магнітно-резонансну та спіральну комп’ютерну томографію головного мозку, дуплексне сканування мозкових судин, УЗД судин серця, ехокардіоскопію.

Результати. Атеротромботичний підтип інсульту встановлено в 151 хворого, кардіоемболічний — у 102, лакунарний інфаркт — у 75 та у 44 хворих не вдалося з’ясувати підтип інсульту. Залежно від патогенезу інсульти відрізнялися за розподілом статей, проте достовірні відмінності у співвідношенні чоловіків та жінок встановлено лише для кардіоемболічного та лакунарного підтипів. Найбільший відсоток фатальних випадків спостерігали у разі кардіоемболічного інсульту, достовірно меншою смертність була у разі атеротромботичного інсульту та інсульту невизначеного характеру. Найменшою частотою фатальних випадків характеризувався лакунарний інфаркт. Виявлено помірний достовірний зв’язок між віком та кількістю летальних наслідків для всіх патогенетичних підтипів інсульту. За допомогою методу пропорційних ризиків Кокса визначено прогностичне значення підтипу інсульту, віку та статі щодо летального наслідку.

Висновки. Виживаність після ішемічного інсульту зумовлена патогенетичним механізмом його розвитку. Підтип інсульту та вік хворого — незалежні предиктори смертності протягом 3 років.

Цель — изучение показателей трехлетней выживаемости у больных с ишемическим инсультом и установление связей с подтипом инсульта, возрастом и полом.

Материалы и методы. Обследовано 372 больных в течение 3 лет после первичного ишемического инсульта. Проведены клинико-неврологическое и инструментальное обследование, общий и биохимический анализ крови, коагулограмма, магнитно-резонансная и спиральная компьютерная томография головного мозга, дуплексное сканирование мозговых сосудов, УЗИ сосудов сердца, эхокардиоскопия.

Результаты. Атеротромботический подтип инсульта установлен у 151 больного, кардиоэмболический — у 102, лакунарный инфаркт — у 75 и у 44 больных не удалось выяснить подтип инсульта. В зависимости от патогенеза инсульты отличались по распределению полов, однако достоверные отличия в соотношении мужчин и женщин установлены только для кардиоэмболического и лакунарного подтипов. Наибольший процент фатальных случаев наблюдался при кардиоэмболическом инсульте, достоверно меньшей была смертность при атеротромботическом инсульте и инсульте неопределенного характера. Наименьшей частотой фатальных случаев характеризовался лакунарный инфаркт. Выявлена умеренная достоверная связь между возрастом и количеством летальных случаев для всех патогенетических подтипов инсульта. С помощью метода пропорциональных рисков Кокса определено прогностическое значение подтипа инсульта, возраста и пола больного относительно летальных последствий.

Выводы. Выживаемость после ишемического инсульта обусловлена патогенетическим механизмом его развития. Подтип инсульта и возраст — независимые предикторы смертности в течение 3 лет.

Purpose – to study indicants of 3-years survival in ischemic stroke patients and determinate association with stroke subtype, sex and age.

Methods and subjects. Results of examination of 372 patients with first ischemic stroke during 3 years are represented in this article. Clinical-neurological and instrumental examination, common and biochemic haemanalysis, coagulogram, CT, MRI, ultrasound heart vessels examination, duplex ultrasonography screening of cerebral vessels have been carried out.

Results. Aterotrombotic genesis of stroke was determined in 151 patients, 102 patients had cardioembolic nature of stroke, lacunar stroke was diagnosed in 75 patients and it was impossible tofind out subtype of stroke in 44 patients. Cardioembolic subtype have had the highest rate of death cases, atherothrombotic stroke and undeterminate stroke have had significant lower rate of fatality incidents and the lowest frequency of death has been found for lacunar stroke. Moderate reliable association between age and death for all stroke subtypes has been detected. Prognostic value of stroke subtype, age and sex regarding fatality consequences has beeh determined by using Cox proportional hazards regression analysis.

Conclusions. Survival after stroke is related to pathogenic subtype. Stroke subtype and age were found as independent predictors of 3-years mortality.

Мета — визначити ознаки порушень вестибулярної функції лабіринту у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію (ДЕ).

Матеріали і методи. Обстежено 40 хворих на ДЕ. Вестибулометрія включала навантажувальні проби: обертальну пробу Барані; пробу вестибулярної ілюзії протиобертання; калоричну пробу; електроністагмографія — дослідження спонтанного, позиційного, експериментального ністагму.

Результати. За результатами дослідження експериментального ністагму при навантажувальних реакціях в обертальній пробі Барані та калоричній пробі порушення реактивності лабіринту виявлено у 27 (67,5 %) хворих на ДЕ. Гіпорефлексію, яка свідчить про наявність периферійного вестибулярного синдрому, діагностовано у 16 (40,0 %), гіперрефлексію, яка також є ознакою периферійного вестибулярного синдрому, — в 11 (27,5 %) хворих. Функція лабіринту була у межах норми тільки у 13 (32,5 %) обстежуваних.

Висновки. У 67,5 % хворих на ДЕ спостерігають поєднаний вестибулярний синдром (центральний і периферійний), що свідчить про залучення в патологічний процес рецепторів лабіринту.

Цель — определить признаки нарушений вестибулярной функции лабиринта у больных дисциркуляторной энцефалопатией (ДЭ).

Материалы и методы. Обследовано 40 больных ДЭ. Вестибулометрия включала нагрузочные пробы: вращательную пробу Барани; пробу вестибулярной иллюзии противовращения; калорическую пробу; электронистагмография — исследование спонтанного, позиционного, экспериментального нистагма.

Результаты. По результатам исследования экспериментального нистагма при нагрузочных реакциях во вращательной пробе Барани и калорической пробе нарушения реактивности лабиринта выявлены у 27 (67,5 %) больных ДЭ. Гипорефлексия, которая свидетельствует о наличии периферического вестибулярного синдрома, диагностирована у 16 (40,0 %), гиперрефлексия, которая также является признаком периферического вестибулярного синдрома, — у 11 (27,5 %). Функция лабиринта находилась в границах нормы только у 13 (32,5 %) обследованных.

Выводы. У 67,5 % обследованных больных ДЭ наблюдают сочетанный вестибулярный синдром (центральный и периферический), что свидетельствует о вовлечении в патологический процесс рецепторов лабиринта.

Рurpose – to reveal inner ear vestibular function disturbances symptoms in patients with dyscirculatory

encephalopathy.

Materials and subjects. 40 patients with dyscirculatory encephalopathy were examined. They underwent charging trials of vestibulometry: rotative test Barany, illusion of contrarotation test, caloric test, electronystagmography.

Results. During charging trials – there were revealed inner ear vestibular function disturbances symptoms in 27 (67.5 %) patients with dyscirculatory encephalopathy: hyporeflexia of labyrinths in 16 (40.0 %) patients, hyperreflexia of labyrinths in 11 (27.5 %) patients. Function of labyrinths was in norm in 13 (32.5 %) patients.

Conclusions. The combine – peripheral and central vestibular syndrome was determined in 67.5 % patients with dyscirculatory encephalopathy by charging trials evidences labyrinths vestibular function disturbances. That should be taken into account during administration of treatment to such patients.

Мета — з’ясування особливостей динаміки показників інтенсивності апоптозу у хворих на діабетичну енцефалопатію при застосуванні у комплексному лікуванні цитиколіну.

Матеріали і методи. Обстежено 73 пацієнти з діабетичною енцефалопатією: у 31 — захворювання перебігало на тлі цукрового діабету 1 типу та у 42 — 2 типу. Хворі першої групи (23 особи) отримували базисне лікування, другої (34 хворих) — додатково церебропротекторний препарат Цераксон (цитиколін).

Результати. В обстежених хворих відзначено зростання рівня сироваткового фактора некрозу пухлин α, збільшення експресії Fas-ліганда родини рецепторів фактора некрозу пухлин та гранзиму В на тлі зменшення вмісту розчинного антиапоптичного фактора sbаl-2 та зростання кількості десквамованих ендотеліоцитів у крові з вірогідно більшим ступенем змін за цукрового діабету 2 типу. Застосування цитиколіну сприяло зменшенню вмісту індукторів та зростанню експресії інгібітора апоптозу із зниженням показника ендотеліоцитемії.

Висновки. Цитиколін виявив високу ефективність у лікуванні хворих на діабетичну енцефалопатію як препарат, що має цитопротекторну дію, яка реалізується шляхом гальмування індукції апоптозу.

Цель — выяснение особенностей динамики показателей интенсивности апоптоза у больных диабетической энцефалопатией при применении в комплексном лечении цитиколина.

Материалы и методы. Обследовано 73 пациента с диабетической энцефалопатией: у 31 заболевание протекало на фоне сахарного диабета 1 типа и у 42 — 2 типа. Больные первой группы (23 обследованных) получали базисное лечение, второй (34 больных) — дополнительно церебропротекторный препарат Цераксон (цитиколин).

Результаты. У обследованных больных отмечено повышение уровня сывороточного фактора некроза опухолей α, увеличение экспрессии Fas-лиганда семейства рецепторов фактора некроза опухолей и гранзима В на фоне уменьшения содержания растворимого антиапоптического фактора sBсl-2 и увеличения количества десквамированных эндотелиоцитов в крови с достоверно большей степенью изменений при сахарном диабете 2 типа. Применение цитиколина способствовало уменьшению уровня индукторов и увеличению экспрессии ингибитора апоптоза со снижением показателя эндотелиоцитемии.

Выводы. Цитиколин проявил высокую эффективность при лечении больных диабетической энцефалопатией как препарат, обладающий цитопротекторным действием, которое реализуется путем торможения индукции апоптоза.

Purpose – to study the peculiarities of the dynamics of apoptosis intensity indices in patients with diabetic

encephalopathy (DE) under the complex treatment with citicoline administration.

Methods and subjects. 73 patients with DE, associated with type 1 diabetes mellitus (DM) in 31 subjects and in with type 2 DM in 42 subjects, were examined. In order to assess the dynamics of the indices of apoptosis intensity under the treatment with сiticoline (Ceraxon), the study has concerned two groups of patients. Patients of the first group (23 subjects) received basic treatment and patients of the second group (34 subjects) were under administration of neuroprotective preparation Ceraxon (сiticoline) into complex treatment.

Results. The rise of serum tumor necrosis factor α (TNF-α), increased expression of FAS-ligand of the receptors to TNF-a and granzyme B, accompanied with lowered content of soluble anti-apoptosis factor sbsl-2 and elevated blood level of desquamated endotheliocytes, has been established in examined patients, being reliably more substantial in type 2 DM. Citicoline administration contributed to the decrease of apoptosis inductor and augmented expression of apoptosis inhibitor accompanied with lowered index of endotheliocythemia.

Conclusions. Citicoline appeared to be highly effective for the treatment of patients with DE as neuroprotective preparation, inhibiting the apoptosis induction.

Мета — вивчити клініко-біохімічне значення вмісту анти-GM1 антитіл у хворих на автоімунні, нейродегенеративні захворювання та епілепсію.

Матеріали і методи. Методом імуноферментного аналізу обстежено 11 хворих віком 29—51 рік з демієлінізуючою поліневропатією, 15 — віком 34—48 років з бічним аміотрофічним склерозом та 16 — віком 23—31 рік з фармакорезистентною епілепсією у міжнападний період.

Результати. У 54 % хворих на демієлінізуючу поліневропатію виявлено високий титр анти-GM1 антитіл до моносіалових гангліозидів у сироватці крові (понад 40 рМ). У 18,7 % хворих на первинно-генералізовану епілепсію з частими нападами та у 20 % хворих на бічний аміотрофічний склероз має місце незначне підвищення (≥ 20 рМ) рівня анти-GM1 антитіл.

Висновки. У хворих з автоімунними захворюваннями спостерігають порушення функціонального стану імунної системи, про що свідчить високий рівень антитіл до гангліозидів GM1.

Цель — изучить клинико-биохимическое значение содержания анти-GM1 антител к ганглиозидам у больных с аутоиммунными, нейродегенеративными заболеваниями и эпилепсией.

Материалы и методы. Методом иммуноферментного анализа обследовано 11 больных в возрасте 29—51 год с демиелинизирующей полиневропатией, 15 — в возрасте 34—48 лет с боковым амиотрофическим склерозом и 16 — в возрасте 23—31 год с фармакорезистентной эпилепсией в межприступный период.

Результаты. У 54 % больных с демиелинизирующей полиневропатией выявлен высокий титр анти-GM1 антител к ганглиозидам в сыворотке крови (более 40 рМ). У 18,7 % больных с первично-генерализованной эпилепсией, частыми припадками и у 20 % больных с боковым амиотрофическим склерозом имеет место незначительное повышение (≥ 20 рМ) уровня анти-GM1 антител.

Выводы. У больных с аутоиммунными заболеваниями наблюдают значительное нарушение функционального состояния иммунной системы, о чем свидетельствует высокий уровень антител к ганглиозидам GM1.

Purpose – to study the clinical and biochemical value of аnti-GM1 antibodies content to gangliosides in

patients with neurodegenerative diseases, polyneuropathies and epilepsy.

Materials and subjects. 11 patients with dymielinizing polyneuropathy aged 29–51 years were examined. 15 patients experienced amyotrophic lateral sclerosis at the age 34–48 years, 16 patients experienced pharmaco-resistance epilepsy with frequent seizures in interictal periods at the age 23–31 years. It was determined by means of immune-enzyme analysis.

Results. 54 % patients with dymielinizing polyneuropathy experienced high titre of аnti-GM1 oantibodies to gangliosides in blood serum (more than 40 pM). 18.7 % patients with primary generelized epilepsy and 20 % patients with amyotrophic lateral sclerosis had not significant increase (20pM) of anti-GM1 antibodies level.

Conclusions. Patients with autoimmune diseases experience significant disorder of immune system functional condition that can be proved by high level of anti-GM1 antibodies to gangliosides.

Мета — порівняння віддалених (понад 1 рік) клінічних і рентгенологічних результатів хірургічного лікування пацієнтів із шийною дискогенною радикулопатією запропонованим методом та стандартного хірургічного лікування (корпородез кейджем).

Матеріали і методи. Порівняно результати хірургічного лікування кил шийних міжхребцевих дисків у хворих із радикулопатією із застосуванням рухомих протезів шийних міжхребцевих дисків (13 пацієнтів) і у прооперованих за стандартною методикою (дискектомія та корпородез кейджем) (29 пацієнтів). Проаналізовано такі параметри: інтенсивність больового синдрому, індекс непрацездатності, м’язова сила у відповідному міотомі, оцінка загального стану здоров’я за опитувальником SF-12, а також рентгенологічні результати протезування міжхребцевих дисків: висота дискового проміжку, обcяг рухів у протезованому сегменті, ознаки дегенерації на суміжних з

оперованим рівнях.

Результати. Виявлено переваги нової методики над стандартною як за клінічними, так і за рентгенологічними критеріями: більш швидкий та повний регрес больового синдрому, уникнення пришвидшеної дегенерації на суміжних рівнях, краще відновлення і збереження висоти міжхребцевого проміжку, збереження рухомості в оперованому сегменті. Нова методика показана до застосування у пацієнтів з однорівневою килою шийного міжхребцевого диска з радикулопатією.

Висновки. Протезування міжхребцевих дисків є ефективною та безпечною методикою хірургічного лікування кил міжхребцевих дисків із радикулопатією на шийному рівні. Воно показане у пацієнтів із дискогенною радикулопатичною симптоматикою, зумовленою «м’якою» килою диска на шийному рівні.

Цель — сравнение отдаленных (свыше 1 года) клинических и рентгенологических результатов хирургического лечения пациентов с шейной дискогенной радикулопатией предложенным методом и стандартного хирургического лечения (корпородез кейджем).

Материалы и методы. Сравнили результаты хирургического лечения грыж шейных межпозвоночных дисков у больных с радикулопатией с применением подвижных протезов шейных межпозвоночных дисков (13 пациентов) и у прооперированных по стандартной методике (дискэктомия и корпородез кейджем) (29 пациентов). Проанализированы такие параметры: интенсивность болевого синдрома, индекс нетрудоспособности, мышечная сила в соответствующем миотоме, оценка общего состояния здоровья по опроснику SF-12, а также рентгенологические результаты протезирования межпозвоночных дисков: высота дискового промежутка, объем движений в протезированном сегменте, признаки дегенерации на смежных с оперированным уровнях.

Результаты. Выявлены преимущества новой методики по сравнению со стандартной как по клиническим, так и по рентгенологическим критериям: более быстрый и полный регресс болевого синдрома, предупреждение ускоренной дегенерации на смежных уровнях, лучшее восстановление и сохранение высоты межпозвоночного промежутка, сохранение подвижности в оперированном сегменте. Новая методика показана к применению у пациентов с одноуровневой грыжей шейного межпозвоночного диска с радикулопатией.

Выводы. Протезирование межпозвоночных дисков является эффективной и безопасной методикой хирургического лечения грыж межпозвоночных дисков с радикулопатией на шейном уровне. Оно показано у пациентов с дискогенной радикулопатической симптоматикой, обусловленной «мягкой» грыжей диска на шейном уровне.

Purpose – comparison of follow-up (more that 1 year) clinic and roentgenological results of surgery in patients with cervical disc herniation and radiculopathy treated with implantation of artificial disc and standard surgery with cage application.

Methods and subjects. We have analyzed clinical results of surgical treatment of cervical disc herniation and radiculopathy in patients with application of artificial disc (13 patients) and in patients with application of standard surgery with cage application (29 patients.) We assessed pain syndrome (VAS), disability index, muscle strength in corresponding myotome, general health condition (SF-12). Roentgenological results were also analyzed: intervertebral disc height and range of motion on operated level, signs of degeneration on adjacent levels.

Results. Several advantages of new treatment modality over standard were found: more fast and complete regress of pain syndrome, avoidance of accelerated adjacent segment degeneration, better restoration and maintenance of disc height, motion preservation in operated segment. Artificial disc replacement is recommended for usage in patients with one-level cervical disc herniation and radiculopathy.

Conclusions. Artificial disc replacement is effective and safe method of cervical disc herniation and radiculopathy surgery. It should be administrated for patients with discogenic radiculopathy symptomatology.

Мета — оцінити ефективність селективної фасцикулотомії великогомілкового нерва у хворих на дитячий церебральний параліч (ДЦП) з інкурабельною спастичністю нижніх кінцівок.

Матеріали і методи. 15 хворим на ДЦП з еквіно-варусною установкою ступні проведено 27 селективних фасцикулотомій великогомілкових нервів у верхній третині гомілки. Критерієм відбору хворих була позитивна проба на провідникову блокаду великогомілкового нерва. Для об’єктивізації результатів операції використовували функціональні тести, електроміографію.

Результати. У 92,6 % випадків отримано значне поліпшення функції нижніх кінцівок у вигляді зменшення еквіно-варусної установки ступні, збільшення об’єму рухів у гомілковостопних суглобах. Запорукою успіху після операції є планомірність і постійність проведення фізіотерапевтичних заходів та лікувальної фізкультури.

Висновки. Селективна фасцикулотомія великогомілкових нервів нижніх кінцівок у хворих на ДЦП сприяє стійкому поліпшенню функції нижніх кінцівок.

Цель — оценить эффективность селективной фасцикулотомии большеберцового нерва у больных детским церебральным параличом (ДЦП) с инкуррабельной спастичностью нижних конечностей.

Материалы и методы. 15 больным на ДЦП с эквино-варусной установкой стопы проведено 27 селективных фасцикулотомий большеберцовых нервов в верхней трети голени. Критерием отбора больных была положительная проба с проводниковой блокадой большеберцового нерва. Для объективизации результатов операции использовали функциональные тесты, электромиографию.

Результаты. В 92,6 % случаев получили значительное улучшение функции нижних конечностей в виде уменьшения эквино-варусной установки стопы, увеличения объема движений в голеностопных суставах. Залогом успеха после операции является планомерность и постоянство проведения физиотерапевтических мероприятий и лечебной физкультуры.

Выводы. Селективная фасцикулотомия большеберцовых нервов нижних конечностей у больных ДЦП способствует стойкому улучшению функции нижних конечностей.

Purpose – to asses effectiveness of selective fasciculotomy of tibial nerve in ICP patients with incurable spasticity of lower extremities.

Methods and subjects. 27 selective fasciculotimies of tibial nerve in proximal one-third of crus were performed in 15 cases with ICP. Functional tests and electromyography were used for objectification of operative results. Criteria for election for the operation were positive nerve block anesthesia test of tibial nerve.

Results. In 92.6 % cases achieved significant improvement in lower extremities. Equine-varus position of foot was decreased. The volume in foot joint was increased. Permanent physiotherapy and exercise therapy methods were used after the operation.

Conclusions. Selective fasciculotomy of the tibial nerve of lower extremities in ICP patients lead to resistant improvement of lower extremities function.

Алкоголь-індуковане ураження м’язів — узагальнюючий термін, який поєднує усі форми алкогольної міопатії, що розвиваються на тлі гострої або хронічної алкогольної інтоксикації. Серед форм ураження скелетних м’язів при алкоголізмі найчастіше спостерігають хронічну алкогольну міопатію, яка розвивається у 40—60 % алкоголіків незалежно від інших виявів алкогольної хвороби, таких як поліневропатія, синдром мальабсорбції, ураження печінки. Патогенез хронічної алкогольної міопатії вивчено недостатньо. Обговорено роль порушення синтезу білків, посилення перекисного окиснення, недостатності ендогенних антиоксидантних систем.

Алкоголь-индуцированное поражение мышц — обобщающий термин, включающий все формы алкогольной миопатии, развивающиеся на фоне острой или хронической алкогольной интоксикации. Наиболее часто встречающейся формой поражения скелетных мышц при алкоголизме является хроническая алкогольная миопатия, развивающаяся у 40—60% алкоголиков независимо от других проявлений алкогольной болезни, таких как полиневропатия, синдром мальабсорбции, поражение печени. Патогенез хронической алкогольной миопатии изучен недостаточно. Обсуждается роль нарушения синтеза белков, усиления перекисного окисления, недостаточности эндогенных антиоксидантных систем.

Alcohol-induced muscular disorder (AIMD) is a general term that includes all the forms of alcoholic myopathy that develop in a case of acute or chronic intoxication. Chronic alcoholic myopathy is the most frequent form of alcohol-induced muscular disorders which is detected in 40–60 % alcoholics irrespective of other manifestations of alcoholism such as polyneuropathy, malabsorption syndrome and hepatic abnormalities. The pathogenesis of chronic alcoholic myopathy has not been entirely investigated yet. The role of protein synthesis abnormalities, intensification of lipid peroxidation and the insufficiency of endogenous system is discussed.

Наведено огляд літератури щодо особливостей кардіоемболічного інсульту на тлі фібриляції передсердь. Обговорено перспективи комплексної оцінки системної, кардіальної та церебральної гемодинаміки і структурно-функціонального стану серця у хворих похилого та старечого віку.

Приведен обзор литературы относительно особенностей кардиоэмболического инсульта на фоне

фибрилляции предсердий. Обсуждены перспективы комплексной оценки системной, кардиальной и церебральной гемодинамики и структурно-функционального состояния сердца у больных пожилого и старческого возраста.

Modern literature review od the discused topic has been made. The main characteristics of cardioembolic

stroke with atrial fibrillation are presented. The perspectives of complex evaluation of systemic, cardiac and cerebral hemodynamics, and heart structure-functional state in old and elderly aged patients are discussed.

Наведено результати порівняльного аналізу застосування традиційної та комплексної терапії із включенням препарату Олатропіл у хворих з дисциркуляторною енцефалопатією. Показано достовірне поліпшення клінічних симптомів, показників нейропсихологічного тестування та параметрів електроенцефалограми при використанні комплексного лікування порівняно з традиційним.

Приведены результаты сравнительного анализа традиционной и комплексной терапии с включением препарата Олатропил у больных с дисциркуляторной энцефалопатией. Показано достоверное улучшение клинических симптомов, показателей нейропсихологического тестирования и параметров электроэнцефалограммы при использовании комплексной терапии по сравнению с традиционной.

There is analysis of traditional and complex treatment with application of Оlatropil in patients with discirculatorу encephalopathy in the article. It is proved that clinical symptoms, results of neuro–psychological examination and parameters of EEG are improved significantly in patients who has taken complex therapy with Оlatropil.

Попри те, що травматичне ушкодження мозку (TУМ) часто призводить до значних залишкових явищ, емпіричних досліджень фармакологічного лікування нейроповедінкових ускладнень TУМ мало. В огляді наведено докази гіпотези про те, що в основі деяких нейроповедінкових ускладнень TУМ лежить холінергічний механізм. Також наведений критичний огляд свідчень на користь ефективності холінергічних агентів при ТУМ. Незважаючи на численні методологічні обмеження, існують попередні дані про ефективність використання холінергічних агентів для зменшення дефіциту уваги і пам'яті, що виникли внаслідок ТУМ. Автори підкреслюють необхідність проведення великих рандомізованих подвійних сліпих плацебоконтрольованих досліджень із широким  діапазоном когнітивних і поведінкових оцінок результатів.

Несмотря на то, что травматическое повреждение мозга (TПМ) часто приводит к значительным остаточным явлениям, эмпирических исследований фармакологического лечения нейроповеденческих осложнений TПМ мало. В обзоре представлены доказательства гипотезы о том, что, в основе некоторых нейроповеденческих осложнений TПМ лежит холинергический механизм. Также приведен критический обзор свидетельств в пользу эффективности холинергических агентов при ТПМ. Несмотря на многочисленные методологические ограничения, существуют предварительные данные об эффективности использования холинергических агентов

для уменьшения дефицита внимания и памяти, возникшего вследствие ТПМ. Авторы подчеркивают необходимость проведения больших рандомизированных двойных слепых плацебоконтролируемых исследований с широким диапазоном когнитивных и поведенческих оценок результатов.

Although traumatic brain injury (TBI) frequently results in significant handicap, empirical investigations of pharmacological treatment of the neurobehavioral sequelae of TBI are rare.This review presents evidence that supports hypotheses of a cholinergic mechanism underlying some neurobehavioral sequelae of TBI, as well as a critical review of the preliminary evidence supporting the efficacy of cholinergic agents in TBI. Despite numerous methodological limitations, preliminary evidence exists for the efficacy of cholinergic agents in ameliorating attention and memory deficits following TBI.The authors highlight the need for large, randomized, double-blind, placebocontrolled trials that include a broad range of cognitive and behavioral outcome measures.