Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№1(10) // 2009

 

Обкладинка

 

1. ПЕРЕДОВА СТАТТЯ

 

Особистісні характеристики та синдром вигорання у медичних працівників

Л.Г. КИРИЛОВА, О.А. ШЕВЧЕНКО

Описано особистісні характеристики, а також професійні шкідливі чинники у зв’язку з виникненням професійної деструкції і синдрому вигорання у лікарів.

Ключові слова: синдром вигорання, особистісні характеристики, медичні працівники.

 

Личностные характеристики и синдром выгорания в деятельности медицинских работников

Л.Г. КИРИЛЛОВА, А.А. ШЕВЧЕНКО

Описаны личностные характеристики, а также профессиональные вредные факторы в связи с возникновением профессиональной деструкции и синдрома выгорания у врачей.

Ключевые слова: синдром выгорания, личностные характеристики, медицинские работники.

2. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Методика оперативного лікування кіст крижового каналу в дорослих

М.М. ЛЕШКО

Мета — розроблення оптимальної тактики оперативного лікування кіст крижового каналу (ККК) залежно від їхнього типу та розміру.
Матеріали і методи. Дослідження проведено на 36 хворих з ККК: 20 — з периневральними, 5 — з екстрадуральними менінгеальними, 2 — з інтрадуральними, 7 — з менінгеальними дивертикулами та 2 — із сакрально-пресакральними кістами в складі тріади Currarino. З приводу цієї патології всім хворим проведено оперативне втручання. В усіх випадках використовували мікрохірургічний інструментарій та мікрохірургічну техніку зі збільшенням у 7,5—15 разів.
Результати. Периневральні кісти розташовані в ділянці чутливого ганглія крижового корінця і мають широку основу, що ускладнює видалення. Після аспірації вмісту кісти та перевірки на сполучення із субарахноїдальним простором слід проводити резекцію вільних стінок кісти на рівні ганглія, герметизацію стінок дурального вивороту корінця. Екстрадуральні кісти та менінгеальні дивертикули сполучаються з субарахноїдальним простором і зазвичай не зрощені з корінцями. Їх слід виділяти, перев’язувати в ділянці шийки і відсікати дистальніше лігатури.
Інтрадуральні кісти слід видаляти шляхом задньої поздовжньої дуротомії, після чого дуральний мішок герметично зашивають. Кісти в складі тріади Currarino видаляють поетапно. На першому етапі із заднього доступу ліквідують ККК, проводять герметизацію дурального мішка та отвору в крижовій кістці. На другому етапі разом з проктологом видаляють пресакральну кісту.
Висновки. За наявності неврологічної симптоматики та в разі розміру понад 15 мм ККК потребують хірургічного лікування. Хірургічна тактика має бути спрямована на видалення кісти, декомпресію корінців, що проходять у крижовому каналі, герметизацію дурального мішка, а за необхідності — на герметичну пластику його стінок.

Ключові слова: кіста крижового каналу, периневральна кіста, кіста Тарлова, арахноїдальна кіста, менінгеальний дивертикул, оперативна тактика, ламінектомія.

 

Методика оперативного лечения кист крестцового канала у взрослых

М.М. ЛЕШКО

Цель — разработка оптимальной тактики оперативного лечения кист крестцового канала (ККК) в зависимости от их типа и размера.
Материалы и методы. Исследование проведено на 36 больных с ККК: 20 — с периневральными, 5 — с экстрадуральными менингеальными, 2 — с интрадуральными, 7 — с менингеальными дивертикулами и 2 — с сакрально-пресакральными кистами в составе триады Currarino. В связи с этой патологией всем больным проводили оперативное вмешательство. Во всех случаях использовали микрохирургический инструментарий и микрохирургическую технику с увеличением в 7,5—15 раз.
Результаты. Периневральные кисты расположены на участке чувствительного ганглия крестцового корешка и имеют широкую основу, которая осложняет удаление. После аспирации содержимого кисты и проверки на соединение с субарахноидальным пространством следует проводить резекцию свободных стенок кисты на уровне ганглия, герметизацию стенок дурального выворота корешка. Экстрадуральные кисты и менингеальные дивертикулы сообщаются с субарахноидальным пространством и, как правило, не срощены с корешками. Их следует выделять, перевязывать в зоне шейки и отсекать дистальнее лигатуры. Интрадуральные кисты следует удалять путем задней продольной дуротомии, после чего дуральний мешок герметически зашивают. Кисты в составе триады Currarino удаляют поэтапно. На первом этапе из заднего доступа ликвидируют ККК, проводят герметизацию дурального мешка и отверстия в крестцовой кости. На втором этапе вместе с проктологом удаляют пресакральную кисту.
Выводы. При наличии неврологической симптоматики и при размере больше 15 мм ККК требуют оперативного лечения. Хирургическая тактика должна быть направлена на удаление кисты, декомпрессию корешков, проходящих в крестцовом канале и герметизацию дурального мешка, а при необходимости — на герметическую пластику его стенок.

Ключевые слова: киста крестцового канала, периневральная киста, киста Тарлова, арахноидальная киста, менингеальный дивертикул, оперативная тактика, ламинэктомия.

3. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Особливості хірургічної тактики при менінгіомах спинного мозку

Є.І. СЛИНЬКО, О.І. ТРОЯН, Є.С. ЯРМОЛЮК

Мета — поліпшити результати хірургічного лікування спінальних менінгіом (СМ) завдяки використанню оптимальних оперативних доступів і мікрохірургічної техніки.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати оперативних втручань у 46 хворих із СМ, які перебували на лікуванні в Інституті нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України у період з 2005 до 2008 р. Вік хворих становив 24—76 років (у середньому — (54 ± 7) років). Пухлини були розташовані на рівні шийного відділу хребта в 11 (24 %) хворих, грудного — у 29 (63 %), поперекового — у 6 (33 %). Дорсальну локалізацію СМ виявлено у 12 (26 %) випадках, дорсолатеральну — у 16 (34 %), вентролатеральну — у 10 (21,7 %), латеральну — у 3 (5 %), вентральну — у 5 (10,7 %). У 36 (78,2 %) спостереженнях СМ мали капсулу, в 4 (8,7 %) — мали інфільтративний ріст, у 6 (13,1 %) — петрифікати. Больовий синдром відзначено у 32 хворих, рухові та сенсорні порушення — у 44, дисфункцію тазових органів — у 18. Ламінектомію проведено 30 (65,2 %) хворим, геміламінектомію — 8 (17,4 %), ламінектомію із фасетектомією на боці пухлини — 4 (8,7 %). Передній доступ використано у шийному відділі хребта при вентральній і вентролатеральній локалізації СМ щільної консистенції в 4 (8,7 %)  спостереженнях.
Результати. Результати лікування на момент виписування зі стаціонару оцінені як добрі у 39 (84,7 %) хворих, як задовільні — у 5 (11 %), незадовільні — у 2 (4,3 %).
Висновки. Диференційований підхід до вибору хірургічного доступу і застосування мікрохірургічної техніки при операціях з приводу СМ дають змогу радикально видалити пухлину та уникнути несприятливих функціональних наслідків у післяопераційний період.

Ключові слова: спінальні менінгіоми, макроструктура, оперативний доступ, ламінектомія.

 

Особенности хирургической тактики при менингиомах спинного мозга

Е.И. СЛЫНЬКО, А.И. ТРОЯН, Е.С. ЯРМОЛЮК

Цель — улучшить результаты хирургического лечения спинальных менингиом (СМ) благодаря использованию оптимальных оперативных доступов и микрохирургической техники.
Материалы и методы. Проанализированы результаты оперативных вмешательств у 46 больных с СМ, находившихся на лечении в Институте нейрохирургии им. акад. А.П. Ромоданова АМН Украины в период с 2005 по 2008 г. Возраст больных составил 24—76 лет (в среднем — (54 ± 7) лет). Опухоли были расположены на уровне шейного отдела позвоночника у 11 (24 %) больных, грудного — у 29 (63 %), поясничного — у 6 (33 %). Дорсальную локализацию выявлено в 12 (26 %) случаях, дорсолатеральную — в 16 (34 %), вентролатеральную — в 10 (21,7 %), латеральную — в 3 (5 %), вентральную — в 5 (10,7 %). В 36 наблюдениях СМ имели капсулу, в 4 (8,7 %) — инфильтративный рост, в 6 (13,1 %) — петрификаты. Болевой синдром отмечен у 32 больных, двигательные и сенсорные нарушения — у 44, дисфункция тазовых органов — у 18. Ламинэктомию проведено 30 (56,2 %) пациентам, гемиламинэктомию — 8 (17,4 %), ламинэктомию с фасетэктомией на стороне опухоли — 4 (8,7 %). Передний доступ был использован в шейном отделе позвоночника при вентральной и вентролатеральной локализации СМ плотной консистенции в 4 (8,7 %) наблюдениях.
Результаты. Результаты лечения на момент выписки из стационара были оценены как хорошие у 39 (84,7 %) больных, как удовлетворительные — у 5 (11 %), как неудовлетворительные — у 2 (4,3 %).
Выводы. Дифференцированный подход к выбору хирургического доступа и использование микрохирургической техники при операциях по поводу СМ позволяют радикально удалить опухоль и избежать неблагоприятных функциональных последствий в послеоперационный период.

Ключевые слова: спинальные менингиомы, макроструктура, оперативный доступ, ламинэктомия.

4. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Можливості фітотерапевтичної корекції порушень сну в пацієнтів з вегетативною дисфункцією

О.Г. МОРОЗОВА, О.А. ЯРОШЕВСЬКИЙ, В.І. ЗДИБСЬКИЙ

Розглядається сфера застосування ноотропних препаратів, зокрема Пантогаму. Відповідно до сучасних уявлень, Пантогам належить до ноотропних засобів змішаного типу із широким спектром показань до клінічного застосування. Препарат має ноотропну і протисудомну дію, підвищує стійкість мозку до гіпоксії і впливу токсичних речовин, стимулює анаболічні процеси в нейронах, поєднує помірну седативну дію з м’яким стимулюючим ефектом, зменшує моторну збудливість, активує розумову і фізичну працездатність. Перспективним є застосування Пантогаму для профілактики і лікування цереброваскулярних захворювань, у хворих, які перенесли інсульт і черепно-мозкову травму, при епілепсії і ряді інших показань.

Ключові слова: порушення сну, вегетативна дисфункція, фітотерапевтична корекція, Дорміплант.

 

Возможности фитотерапевтической коррекции нарушений сна у пациентов

О.Г. МОРОЗОВА, А.А. ЯРОШЕВСКИЙ, В.И. ЗДЫБСКИЙ

Представлены результаты изучения эффективности использования фитопрепарата Дормиплант при нарушениях сна у пациентов с вегетативной дисфункцией. Показано, что применение препарата способствует нормализации сна при легких нарушениях и уменьшению проявлений инсомнии при средней степени выраженности нарушений, а также улучшению общего самочувствия у пациентов обоих полов с синдромом вегетативной дистонии разного генеза.

Ключевые слова: нарушение сна, вегетативная дисфункция, фитотерапевтическая коррекция, Дормиплант.

5. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Динаміка електронейроміографічних показників при деяких формах поліневропатій

А.Г. ОЛЕКСЮК-НЕХАМЕС

Мета — вивчення інформативності мотосенсорного коефіцієнта і показника тахеодисперсії при проведенні стимуляційної електронейроміографії для ранньої доклінічної діагностики алкогольної та діабетичної поліневропатії.
Матеріали і методи. Обстежено дві групи хворих: І (n = 21) — з алкогольною поліневропатією, ІІ (n = 19) — з діабетичною. Проведено електронейроміографічне обстеження за допомогою комп’ютерного нейросенсоміографа виробництва «Нейро-Софт» (Росія).
Результати. Симптоми вегетативної і сенсорної поліневропатії характерні для більшості хворих з діабетичною гіперглікемічною формою поліневропатії, а прояви вираженої моторної (рухової) поліневропатії більше виражені при алкогольній формі невропатії. Використання мотосенсорного коефіцієнта і показника тахеодисперсії дає змогу точніше встановити наявність ураження сенсорного чи моторного компонента периферійного волокна, як на верхніх, так і на нижніх кінцівках.
Висновки. Електронейроміографічне обстеження швидкості проведення по моторних та сенсорних волокнах периферійних нервів, зокрема такі показники, як мотосенсорний коефіцієнт і показник тахеодисперсії, дають змогу діагностувати доклінічні форми поліневропатій різного генезу і проводити лікування в ранні терміни захворювання.

Ключові слова: електронейроміографія, поліневропатія, тахеодисперсія.

 

Динамика электронейромиографических показателей при некоторых формах полиневропатий

А.Г. ОЛЕКСЮК-НЕХАМЕС

Цель — исследование информативности мотосенсорного коэффициента, показателя тахеодисперсии при проведении стимуляционной электронейромиографии для ранней доклинической диагностики алкогольной и диабетической полиневропатии.
Материалы и методы. Обследовано две группы больных: І (n = 21) — с алкогольной полиневропатией, ІІ (n = 19) — с диабетической. Проведено электронейромиографическое обследование при помощи компьютерного нейросенсомиографа производства «Нейро-Софт» (Россия).
Результаты. Симптомы вегетативной и сенсорной полиневропатии характерны для большинства больных с диабетической гипергликемической формой полиневропатии, а проявления вираженной моторной (двигательной) полиневропатии более выражены при алкогольной форме невропатии. Использование мотосенсорного коэффициента и показателя тахеодисперсии позволяет более точно установить наличие поражения сенсорного или моторного компонента периферического волокна, как на верхних, так и на нижних конечностях.
Выводы. Электронейромиографическое обследование скорости проведения по моторным и сенсорным волокнам периферических нервов, в том числе такие показатели, как мотосенсорный коэффициент и показатель тахеодисперсии, позволяют диагностировать доклинические формы полиневропатий разного генеза и проводить лечение в ранние сроки заболевания.

Ключевые слова: электронейромиография, полиневропатия, тахеодисперсия.

6. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Результати селективної фасцикулотомії ліктьового і серединного нервів верхніх кінцівок у хворих зі спастичними формами дитячого церебрального паралічу

Л.Д. ПІЧКУР

Мета — оцінити ефективність селективної фасцикулотомії ліктьового і серединного нервів у хворих зі спастичністю дистальних відділів верхніх кінцівок.
Матеріали і методи. 6 хворим на дитячий церебральний параліч проведено 11 селективних фасцикулотомій ліктьового і серединного нервів на рівні ліктьового суглоба. Для об’єктивізації результатів операції застосовували функціональні тести, електроміографію.
Результати. У всіх хворих після операції виявлено достовірне поліпшення функціональних показників, усунення функціональних контрактур.
Висновки. Селективна фасцикулотомія ліктьового та серединного нервів у хворих на дитячий церебральний параліч сприяє поліпшенню функції верхніх кінцівок. Отриманий ефект зберігається протягом тривалого часу.

Ключові слова: дитячий церебральний параліч, спастика верхніх кінцівок, селективна фасцикулотомія.

 

Результаты селективной фасцикулотомии локтевого и срединного нервов верхних конечностей у больных со спастическими формами детского церебрального паралича

Л.Д. ПИЧКУР

Цель — оценить эффективность селективной фасцикулотомии локтевого и срединного нервов у больных со спастичностью дистальных отделов верхних конечностей.
Материалы и методы. 6 больным детским церебральным параличом проведено 11 селективных фасцикулотомий локтевого и срединного нервов на уровне локтевых суставов. Для объективизации результатов операции использовали функциональные тесты, электромиографию.
Результаты. У всех больных после операции выявлено достоверное улучшение функциональных показателей, устранение функциональных контрактур.
Выводы. Селективная фасцикулотомия нервов верхних конечностей у больных детским церебральным параличом способствует улучшению функции верхних конечностей. Полученный эффект сохраняется в течение длительного времени.

Ключевые слова: детский церебральный паралич, спастика верхних конечностей, селективная фасцикулотомия.

7. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Клініко-нейровізуальні особливості у хворих з віддаленими наслідками

О.В. ТКАЧЕНКО, О.С. КОРОЛЬОВА

Мета — вивчення клінічних і нейровізуальних характеристик та їхніх співвідношень при віддалених наслідках закритої черепно_мозкової травми (ЗЧМТ).
Матеріали і методи. В основу роботи покладено дані клінічного спостереження та клініко-нейровізуального порівняння у 116 осіб з віддаленими наслідками ЗЧМТ. Хворим проведено комплексне обстеження, яке включало: опитування за розробленим нами опитувальником, збір анамнезу, неврологічне та нейровізуальне обстеження (магнітно-резонансна томографія головного мозку).
Результати. Підтверджено, що неврологічні зміни в клінічній картині віддалених наслідків ЗЧМТ характеризуються поліморфізмом, зумовленим локалізацією патологічного процесу та станом ліквородинаміки. Уточнено зв’язок між синдромологічними особливостями і вираженістю змін у структурі речовини головного мозку, лікворних шляхах та підпавутинному просторі.
Висновки. Неврологічні зміни в клінічній картині віддалених наслідків ЗЧМТ відрізняються поліморфізмом, який переважно зумовлений локалізацією патологічного процесу та станом ліквородинаміки. За допомогою клініко-нейровізуальних порівнянь підтверджено наявність зв’язку між синдромологічними особливостями та вираженістю змін у структурі речовини головного мозку, лікворних шляхах та підпавутинному просторі хворих з віддаленими наслідками ЧМТ.

Ключові слова: закрита черепно-мозкова травма, віддалені наслідки, магнітно-резонансна томографія, речовина головного мозку, підпавутинний простір.

 

Клинико-нейровизуальные особенности у больных с отдаленными последствиями закрытой черепно-мозговой травмы

О.В. ТКАЧЕНКО, О.С. КОРОЛЁВА

Цель — изучение клинических и нейровизуальных характеристик и их соотношений при отдаленных последствиях закрытой черепно-мозговой травмы (ЗЧМТ).
Материалы и методы. В основу работы положены данные клинического наблюдения и клинико-нейровизуального сравнения у 116 лиц с отдаленными последствиями ЗЧМТ. Больным проведено комплексное обследование, которое включало: опрос по разработанному нами опроснику, сбор анамнеза, неврологическое и нейровизуальное обследование (магнитно-резонансная томография головного мозга).
Результаты. Подтверждено, что неврологические изменения в клинической картине отдаленных последствий ЗЧМТ характеризуются полиморфизмом, обусловленным локализацией патологического процесса и состоянием ликвородинамики. Уточнена связь между синдромологическими особенностями и выраженостью изменений в структуре вещества головного мозга, ликворных путях и подпаутинном пространстве.
Выводы. Неврологические изменения в клинической картине отдаленных последствий ЗЧМТ отличаются полиморфизмом, который преимущественно обусловлен локализацией патологического процесса и состоянием ликвородинамики. С помощью клинико-нейровизуальных сравнений подтверждено наличие связи между синдромологическими особенностями и выраженностью изменений в структуре вещества головного мозга, ликворных путях и подпаутинном пространстве у больных с отдаленными последствиями ЗЧМТ.

Ключевые слова: закрытая черепно-мозговой травма, отдаленные последствия, магнитно-резонансная томография, вещество головного мозга, подпаутинное пространство.

8. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Характеристика цереброваскулярних порушень у хворих на розсіяний склероз, їхній зв’язок з патологією магістральних судин голови та спосіб корекції

А.Б. ГРИЩЕНКО, С.К. ЄВТУШЕНКО, Д.Л. ВИНОКУРОВ

Методами МР-ангіографії, кольорового триплексного сканування й ультразвукової допплерографії досліджено анатомо-функціональні особливості пре- та інтрацеребральних судин, церебральну гемодинаміку у хворих на розсіяний склероз (РС). Уперше показано, що 63,64 % хворих на РС мають патологію пре- та інтрацеребральних судин у вигляді патологічної звивистості, гіпо- та аплазії, а також їх поєднання. Виявлено, що у хворих на РС розвиваються гемодинамічні порушення у вигляді ангіоспазма, гіперперфузії каротидного басейна, венозного перевантаження, які більше виражені у хворих з патологією пре- та нтрацеребральних судин. Обґрунтовано застосування у хворих на РС препаратів, що мають гемодинамічну активність.

Ключові слова: патологія пре- та інтрацеребральних судин, гемодинамічні порушення, розсіяний склероз.

 

Характеристика цереброваскулярных нарушений у больных рассеянным склерозом, их связь с патологией магистральных сосудов головы и способ коррекции

А.Б. ГРИЩЕНКО, С.К. ЕВТУШЕНКО, Д.Л. ВИНОКУРОВ

Методами МР-ангиографии, цветного триплексного сканирования и ультразвуковой допплерографии исследованы анатомо-функциональные особенности пре- и интрацеребральных сосудов, церебральная гемодинамика у больных рассеянным склерозом (РС). Впервые показано, что 63,64 % больных РС имеют патологию пре- и интрацеребральных сосудов в виде патологической извитости, гипо- и аплазий, а также их сочетаний. Обнаружено, что у больных РС развиваются гемодинамические нарушения в виде ангиоспазма, гиперперфузии каротидного бассейна, венозной перегрузки, которые больше выражены у больных с патологией пре- и интрацеребральных сосудов. Обосновано применение у больных РС препаратов, обладающих гемодинамической активностью.

Ключевые слова: патология пре- и интрацеребральных сосудов, гемодинамические нарушения, рассеянный склероз.

9. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Зміни м’язового тонусу у хворих на розсіяний склероз

М.Г. МАТЮШКО, Ю.В. ВЕСНА

Мета — визначити особливості змін м’язового тонусу у хворих на розсіяний склероз та оцінити вплив цих змін на інвалідизацію пацієнтів.

Матеріали і методи. Обстежено 92 хворих віком від 17 до 52 років з різними формами розсіяного склерозу.

Комплексне клінічне обстеження включало: клініко-анамнестичне, неврологічне, клініко-лабораторне та клініко-інструментальне обстеження хворих. Ступінь спастичності визначали за шкалою Ashworth.

Результати. В обстежених хворих виявлено як гіпертонію м’язів за спастичним типом, так і гіпотонію. При цереброспінальній формі розсіяного склерозу чітких змін м’язового тонусу в більшості випадків (53,25 %) не відзначено, що пов’язано з одночасним ураженням як пірамідних шляхів, так і мозочка та його зв’язків.

Висновки. У 38,04 % хворих на розсіяний склероз спостерігали підвищення м’язового тонусу, у 8,7 % — гіпотонію, у 53,25 % — суттєвих змін м’язового тонусу не виявлено.

Ключові слова: розсіяний склероз, м’язовий тонус, спастичність.

 

Изменения мышечного тонуса у больных рассеянным склерозом

Н.Г. МАТЮШКО, Ю.В. ВЕСНА

Цель — определить особенности изменений мышечного тонуса у больных рассеянным склерозом и оценить влияние этих изменений на инвалидизацию пациентов.
Материалы и методы. Обследовано 92 больных в возрасте от 17 до 52 лет с разными формами рассеянного склероза. Комплексное клиническое обследование включало: клинико-анамнестическое, неврологическое, клинико-лабораторное и клинико-инструментальное обследование больных. Степень спастичности определяли по шкале Ashworth.
Результаты. У обследованных больных выявлено как гипертонию мышц по спастическому типу, так и гипотонию. При цереброспинальной форме рассеянного склероза четких изменений мышечного тонуса в большинстве случаев (53,25 %) не отмечено, что связано с одновременным поражением как пирамидных путей, так и мозжечка и его связей.
Выводы. У 38,04 % больных рассеянным склерозом наблюдали повышение мышечного тонуса, у 8,7 % — гипотонию, у 53,25 % — существенных изменений мышечного тонуса не выявлено.

Ключевые слова: рассеянный склероз, мышечный тонус, спастичность.

10. ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Динаміка антиоксидантного статусу при лікуванні хворих з різними клінічними особливостями розсіяного склерозу

О.М. ДЗЮБА, Ю.М. СОРОКІН, М.В. КОВАЛЬОВА

Мета — виявити взаємозв’язок між змінами параметрів антиоксидантного статусу в результаті проведеного лікування у хворих на розсіяний склероз (РС) та різними клінічними особливостями захворювання.
Матеріали і методи. У 83 хворих на РС до та після лікування досліджено активність каталази (КАТ) і перекисний гемоліз еритроцитів (ПГЕ), вміст сечової кислоти (СК) і церулоплазміну (ЦП) сироватки крові та малонового діальдегіду (МДА) еритроцитів.
Результати. При ремітуючому РС у чоловіків після лікування ПГЕ збільшувався, у жінок — зменшувався, що супроводжувалося більшою ефективністю терапії. У стадії загострення спостерігали підвищення вмісту СК, у стадії ремісії — зниження. Рівень ЦП і активність КАТ у результаті лікування знижувалися в усіх досліджених групах хворих. Вміст МДА підвищувався в групах з меншою ефективністю терапії — у хворих у стадії ремісії, у разі прогредієнтного перебігу, а також у чоловіків з ремітуючим РС. При ремітуючому РС у жінок ефективність лікування була пов’язана з підвищеною активністю КАТ, у чоловіків і при загостренні в жінок — зі зниженим вмістом СК. У разі вторинно-прогредієнтного РС ефективність лікування була вищою у хворих з підвищеними рівнями СК і ПГЕ, при первинно-прогредієнтному — з низьким вмістом ЦП і МДА та високою активністю КАТ. У стадії прогресування ефективність лікування була пов’язана з підвищеним ПГЕ в жінок, підвищеним вмістом СК і низьким рівнем МДА, у стадії стабілізації — зі зниженою концентрацією ЦП (у жінок) і СК, а також з підвищеними рівнями МДА та ПГЕ.
Висновки. Зміни параметрів антиоксидантного статусу в результаті лікування при РС залежать від клінічних особливостей захворювання та статі, що потрібно враховувати при проведенні досліджень.

Ключові слова: розсіяний склероз, антиоксиданти, сечова кислота, церулоплазмін, малоновий діальдегід, каталаза, перекисний гемоліз еритроцитів.

 

Динамика антиоксидантного статуса при лечении больных с разными клиническими особенностями рассеянного склероза

А.Н. ДЗЮБА, Ю.Н. СОРОКИН, М.В. КОВАЛЁВА

Цель — выявить взаимосвязь между изменениями параметров антиоксидантного статуса в результате проведенного лечения у больных рассеянным склерозом (РС) и различными клиническими особенностями заболевания.
Материалы и методы. У 83 больных РС до и после лечения исследованы активность каталазы (КАТ) и перекисный гемолиз эритроцитов (ПГЭ), содержание мочевой кислоты (МК) и церулоплазмина (ЦП) сыворотки крови, малонового диальдегида (МДА) в эритроцитах.
Результаты. При ремиттирующем РС у мужчин после лечения выявлено увеличение ПГЭ, у женщин — уменьшение, что сопровождалось большей эффективностью терапии. В стадии обострения наблюдалось повышение содержания МК, в стадии ремиссии — снижение. Уровень ЦП и активность КАТ в результате лечения снижались во всех обследованных группах больных. Содержание МДА повышалось в группах с меньшей эффективностью терапии — у больных в стадии ремиссии, при прогредиентном течении, а также у мужчин с ремиттирующим РС. При ремиттирующем РС у женщин эффективность лечения была связана с повышенной активностью КАТ, у мужчин и при обострении у женщин — с пониженным содержанием МК. При вторично-прогредиентном РС эффективность лечения была выше у больных с повышенными уровнями МК и ПГЭ, при первично-прогредиентном — с низким содержанием ЦП и МДА и высокой активностью КАТ. В стадии прогрессирования эффективность лечения была связана с повышенным ПГЭ у женщин, повышенным содержанием МК и низким уровнем МДА, в стадии стабилизации — с пониженной концентрацией ЦП (у женщин) и МК, а также с повышенными уровнями МДА и ПГЭ.
Выводы. Изменения параметров антиоксидантного статуса в результате лечения при РС зависят от клинических особенностей заболевания и пола, что необходимо учитывать при проведении исследований.

Ключевые слова: рассеянный склероз, антиоксиданты, мочевая кислота, церулоплазмин, малоновый

11. ОГЛЯДИ

 

Патогенез церебральної спастичності

О.Е. ЗІНОВЬЄВА, Б.С. ШЕНКМАН, Е.А. КАТУШКІНА

Спастичність є частим симптомом ураження центральної нервової системи, що обмежує працездатність та щоденну активність пацієнтів. На сьогодні лишаються незрозумілими механізми, що лежать в основі розвитку спастичності, не розв’язано проблему допомоги таким пацієнтам. Відомо, що скелетні м’язи роблять значний внесок у розвиток спастичності. В цьому огляді наведено сучасні уявлення про патогенез церебральної спастичності, результати нейрофізіологічних досліджень, основні лікувальні заходи. Особливу увагу надано структурним змінам м’язової тканини пацієнтів, які страждають на церебральну спастичність.

Ключові слова: церебральна спастичність, патогенез, структурні зміни м’язів.

 

Патогенез церебральной спастичности

О.Е. ЗИНОВЬЕВА, Б.С. ШЕНКМАН,Э.А. КАТУШКИНА

Спастичность является частым симптомом поражения центральной нервной системы, ограничивающим трудоспособность и повседневную активность пациентов. На сегодняшний день остаются неясными механизмы, лежащие в основе развития спастичности, не решена проблема помощи таким пациентам. Известно, что скелетные мышцы вносят значительный вклад в развитие спастичности. В данном обзоре приведены современные представления о патогенезе церебральной спастичности, результаты нейрофизиологических исследований, основные лечебные мероприятия. Особое внимание уделено структурным изменениям мышечной ткани пациентов, страдающих церебральной спастичностью.

Ключевые слова: церебральная спастичность, патогенез, структурные изменения мышц.

12. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Використання магнітної стимуляції разом з фармакологічними і біологічними методами нейропротекції при експериментальному забитті головного мозку. Частина 2

В.І. ЦИМБАЛЮК, А.Т. НОСОВ, А.П. ЕНГЛЕЗІ

Мета — дослідження нейропротекторних властивостей низькочастотного змінного магнітного поля при застосуванні разом з фармакологічними та біологічними чинниками нейропротекції у динаміці післяопераційного періоду хірургічної обробки (ХО) вогнищ експериментальної деструкції головного мозку.
Матеріали і методи. Дослідження проведене на 100 лабораторних щурах. Експериментальні групи тварин: 1-а (n = 15) — спільне застосування ХО та низькочастотного змінного магнітного поля (ХО + НА); 2-а (n = 15) — спільне застосування ХО, схеми медикаментів (СМ) та НА (ХО + СМ + НА); 3-я (n = 15) — ХО + трансплантація ембріональної нервової тканини (ТЕНТ) + НА; 4-а (n = 5) — ХО + нейротрофін + НА. Групи своєю чергою поділили на три підгрупи (по 5 тварин у кожній) залежно від експериментальних термінів — 7, 14 та 30 діб.
Результати. На підставі проведених експериментів показано, що застосування магнітостимуляції ізольовано та разом із експериментальною медикаментозною терапією в ранній період після травми сприяє активації саногенетичних процесів у травмованій нервовій тканині (відновлюються компоненти гематоенцефалічного бар’єру, знижуються процеси набряку мозку), а також активації енерготвірної та білоксинтезувальної функцій нейронів у більш пізні строки після травми. Унаслідок застосування магнітостимуляції разом із біологічними чинниками нейропротекції відбувається раннє відновлення специфічних органел нейронів перифокальної зони.
Висновки. При ізольованому застосуванні магнітостимуляції відбувається поступове відновлення гематоенцефалічного бар’єру протягом усього експерименту та білоксинтезувальної функції — у пізній період (4-й тиждень експерименту). При поєднаному застосуванні магнітостимуляції та експериментальної медикаментозної терапії нейропротекторний ефект виявляється на другий та четвертий тиждень післяопераційного періоду у вигляді активації внутрішньоклітинної регенерації та енерготвірної функції нейронів. При застосуванні магнітостимуляції разом з ТЕНТ відзначено виражений нейропротекторний ефект у перші два тижні післяопераційного періоду з нормалізацією процесів мікроциркуляції та білоксинтезувальної функції нервової тканини. При поєднаному застосуванні магнітостимуляції та нейротрофінів спостерігають ранній нейропротекторний ефект у вигляді внутрішньоклітинної регенерації, активації енерготвірної та білоксинтезувальної функцій нервової тканини на тлі нормалізації її гідратації, особливо в перші два тижні експерименту.

Ключові слова: хірургічна обробка, змінне магнітне поле.

 

Использование магнитной стимуляции совместно с фармакологическими и биологическими методами нейропротекции при экспериментальном ушибе головного мозга. Ч.2

В.И. ЦЫМБАЛЮК, А.Т. НОСОВ, А.П. ЭНГЛЕЗИ

Цель — исследование нейропротекторных свойств низкочастотного переменного магнитного поля при применении совместно с фармакологическими и биологическими методами нейропротекции в динамике послеоперационного периода хирургической обработки (ХО) очагов экспериментальной деструкции головного мозга.
Материалы и методы. Исследование проведено на 100 лабораторных крысах. Экспериментальные группы животных: 1-я (n = 15) — совместное применение ХО и низкочастотного переменного магнитного поля (ХО + НА); 2-я (n = 15) — совместное применение ХО, схемы медикаментов (СМ) и НА (ХО + СМ + НА); 3-я (n = 15) — ХО + трансплантация эмбриональной нервной ткани (ТЭНТ) + НА; 4-я — ХО + нейротрофин + НА. Группы, в свою очередь, разделили на три подгруппы (по 5 животных в каждой) в зависимости от экспериментальных сроков — 7, 14 и 30 суток.
Результаты. На основании проведенных экспериментов показано, что применение магнитостимуляции изолированно и совместно с экспериментальной медикаментозной терапией в ранний период после травмы способствует активизации саногенетических процессов в травмированной нервной ткани (восстанавливаются компоненты гематоэнцефалического барьера, снижаются процессы отека мозга), а также активации энерго-образующей и белоксинтезирующей функций нейронов в более поздние сроки после травмы. В результате применения магнитостимуляции совместно с биологическими факторами нейропротекции происходит раннее восстановление специфических органелл нейронов перифокальной зоны.
Выводы. При изолированном применении магнитостимуляции происходит постепенное восстановление гематоэнцефалического барьера на протяжении всего эксперимента и белоксинтезирующей функции — в поздний период (4-я неделя эксперимента). При сочетанном применении магнитостимуляции и экспериментальной медикаментозной терапии нейропротекторный эффект проявляется на вторую и четвертую недели послеоперационного периода в виде активации внутриклеточной регенерации и энергообразующей функции нейронов. При применении магнитостимуляции вместе с ТЭНТ отмечен выраженный нейропротекторный эффект в первые две недели послеоперационного периода с нормализацией процессов микроциркуляции и белоксинтезирующей функции нервной ткани. При сочетанном применении магнитостимуляции и нейротрофинов наблюдают ранний нейропротекторный эффект в виде внутриклеточной регенерации, активации энергопродуцирующей и белоксинтезирующей функций нервной ткани, на фоне нормализации её гидратации, особенно в первые две недели эксперимента.

Ключевые слова: хирургическая обработка, переменное магнитное поле.

13. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Можливості застосування Пантогаму в практиці невролога

О.Л. БАДАЛЯН, С.Г. БУРД, А.А. САВЕНКОВ, О.Ю. ТЕРТИШНИК, О.В. ЮЦКОВА

Розглядається сфера застосування ноотропних препаратів, зокрема Пантогаму. Відповідно до сучасних уявлень, Пантогам належить до ноотропних засобів змішаного типу із широким спектром показань до клінічного застосування. Препарат має ноотропну і протисудомну дію, підвищує стійкість мозку до гіпоксії і впливу токсичних речовин, стимулює анаболічні процеси в нейронах, поєднує помірну седативну дію з м’яким стимулюючим ефектом, зменшує моторну збудливість, активує розумову і фізичну працездатність. Перспективним є застосування Пантогаму для профілактики і лікування цереброваскулярних захворювань, у хворих, які перенесли інсульт і черепно-мозкову травму, при епілепсії і ряді інших показань.

Ключові слова: ноотропні препарати, захворювання центральної нервової системи, лікування.

 

Возможности применения Пантогама в практике невролога

О.Л. БАДАЛЯН, С.Г. БУРД, А.А. САВЕНКОВ, О.Ю. ТЕРТЫШНИК, Е.В. ЮЦКОВА

Рассматривается сфера применения ноотропных препаратов, в том числе Пантогама. Согласно современным представлениям, Пантогам относится к ноотропным средствам смешанного типа с широким спектром показаний к клиническому применению. Препарат обладает ноотропным и противосудорожным действием, сочетанием умеренного седативного и мягкого стимулирующего эффекта, повышает устойчивость мозга к гипоксии и воздействию токсических веществ, стимулирует анаболические процессы в нейронах, уменьшает моторную возбудимость, активирует умственную и физическую работоспособность. Перспективным представляется применение Пантогама для профилактики и лечения цереброваскулярных заболеваний у больных, перенесших инсульт и черепно-мозговую травму, при эпилепсии и ряде других показаний.

Ключевые слова: ноотропные препараты, заболевания центральной нервной системы, лечение.

14. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Комплексне лікування хворих з посттравматичними та компресійно-ішемічними нейропатіями із застосуванням препарату Мелбек у післяопераційний період

В.І. ЦИМБАЛЮК, Ю.В. ЦИМБАЛЮК, О.М. БАЗІК

Мета — зменшення післяопераційного больового синдрому у хворих з посттравматичними та компресійно-ішемічними нейропатіями за допомогою Мелбеку (мелоксикаму).
Матеріали і методи. У клініці відновної нейрохірургії прооперовано 60 пацієнтів, розподілених на дві групи: основну — 35 хворих, які у післяопераційний період отримували Мелбек (мелоксикам), та контрольну — 25 пацієнтів, які отримували Анальгін (метамізол). Больовий синдром оцінювали за 4-бальною системою. Проводили електронейроміографічне дослідження у динаміці.
Результати. Порівняно з контрольною в основній групі зниження інтенсивності больового синдрому відбувалося на дві-три доби раніше. Частка добрих результатів (зниження болю до рівня 0—1 бал) вже в перші дні після операції становила в основній групі 68 %, задовільних (до рівня 2-3 бали) — 32 %. Відповідно в контрольній групі — 57 і 43 %.
Висновки. Застосування препарату Мелбек один раз на добу у післяопераційний період в лікуванні пацієнтів з посттравматичними та компресійно-ішемічними нейропатіями дає змогу зменшити післяопераційний больовий синдром, забезпечити стійкий протизапальний та антипіретичний ефекти і підвищити якість життя хворих.

Ключові слова: посттравматичні нейропатії, компресійно-ішемічні нейропатії, тунельні нейропатії, карпальний тунельний синдром, кубітальний тунельний синдром, лікування, мелоксикам, Мелбек.

 

Комплексное лечение больных с посттравматическими и компрессионно-ишемическими нейропатиями с применением препарата Мелбек в послеоперационный период

В.И. ЦЫМБАЛЮК, Ю.В. ЦЫМБАЛЮК, А.Н. БАЗИК

Цель — уменьшение послеоперационного болевого синдрома у больных с посттравматическими и компрессионно-ишемическими нейропатиями с помощью Мелбека (мелоксикама).
Материалы и методы. В клинике восстановительной нейрохирургии прооперировано 60 пациентов, которые были распределены на две группы: основная — 35 больных, получавших в послеоперационный период Мелбек (мелоксикам), и контрольная — 25 пациентов, получавших Анальгин (метамизол). Болевой синдром оценивали по 4-балльной системе. Проводили электронейромиографическое исследование в динамике.
Результаты. По сравнению с контрольной в основной группе снижение интенсивности болевого синдрома происходило на двое-трое суток раньше. Доля хороших результатов (снижение боли до уровня 0—1 балл) уже в первые дни после операции составляла в основной группе 68 %, удовлетворительных (до уровня 2—3 балла) — 32 %. Соответственно в контрольной группе — 57 и 43 %.
Выводы. Применение препарата Мелбек один раз в сутки в послеоперационный период в лечении пациентов с посттравматическими и компрессионно-ишемическими нейропатиями позволяет уменьшить послеоперационный болевой синдром, обеспечить стойкий противовоспалительный и антипиретический эффекты и повысить качество жизни больных.

Ключевые слова: посттравматические нейропатии, компрессионно-ишемические нейропатии, тоннельные нейропатии, карпальный тоннельный синдром, кубитальный тоннельный синдром, восстановительное лечение, мелоксикам, Мелбек.

15. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Особливості застосування препарата Ентроп при синдромі помірних когнітивних порушень

Н.Ю. БАЧИНСЬКА, В.О. ХОЛІН, К.М. ПОЛІТАЄВА

Мета – вивчення особливостей впливу препарату Ентроп (N-карбамоїл-метил-4-феніл-2-піролідон) на когнітивні функції у пацієнтів старшого віку із синдромом помірних когнітивних порушень (ПКП).
Матеріали і методи. У плацебоконтрольованому дослідженні, яке тривало 3 місяці, взяли участь 45 хворих похилого віку із синдромом ПКП. Пацієнти основної групи (n = 30) застосовували Ентроп у дозі 100 мг двічі на добу, контрольної (n = 15) – препарат плацебо у такій самій дозі. Групи були порівнянними за статтю, рівнем освіти, вираженістю когнітивного дефіциту та загальною неврологічною симптоматикою. Усім пацієнтам проводили клініко-неврологічне, лабораторне, інструментальне (когнітивні викликані потенціали, реоенцефалографію, електрокардіографію) і нейропсихологічне (тест ММSЕ, батарея тестів на лобну дисфункцію, тести малювання годинника, вільного мовлення, запам’ятовування 5 слів, шкала оцінки базової і ситуативної тривожності Спілбергера-Ханіна, геріатрична шкала депресії) дослідження. Для оцінки можливого впливу препарату Ентроп на динаміку процесів старіння центральної нервової системи (ЦНС) використовували метод визначення нейро-функціонального віку ЦНС.
Результати. Під впливом терапії у пацієнтів основної групи спостерігали покращання когнітивних функцій, що виявлялося значущим збільшенням показника шкали MMSE. Порівняно з початковими даними встановлено достовірне покращання показників, що характеризують орієнтування в часі, здатність до рахування, концентрацію уваги і короткочасну пам’ять. Також відзначено зменшення проявів лобної дисфункції, покращання показників, що характеризують конструктивний праксис, зорово-просторову координацію. У пацієнтів основної групи позитивні результати відзначено при аналізі порушень у семантичній і категоріальній складових функції мови, достовірно знизилися показники ситуативної і особистісної (базисної) тривожності. Також відзначено достовірне зниження показника вираженості депресивних симптомів. Достовірно змінилися параметри латентності і амплітуди компонентів N2 и P3 когнітивного комплексу Р300 викликаного потенціалу. Препарат достовірно впливав на функціональний стан ЦНС, что виявлялося зменшенням параметра біологічного віку пацієнтів основної групи.
Висновки. Отримані результати лікування препаратом Ентроп пацієнтів старшого віку із синдромом ПКН свідчать про полімодальну дію препарату, яка виявлялася позитивним впливом на різні когнітивні домени. Препарат також має анксіолітичний і антидепресивний профіль активності при добрій переносності.

Ключові слова: помірні когнітивні порушення, вік, лікування, Ентроп.

 

Особенности применения препарата Энтроп при синдроме умеренных когнитивных нарушений

Н.Ю. БАЧИНСКАЯ, В.А. ХОЛИН, К.Н. ПОЛЕТАЕВА

Цель – изучение особенностей влияния препарата Энтроп (N-карбамоил-метил-4-фенил-2-пирролидон) на когнитивные функции у пациентов старшего возраста с синдромом умеренных когнитивных нарушений (УКН).
Материалы и методы. В плацебоконтролируемом исследовании длительностью 3 месяца приняли участие 45 больных пожилого возраста с синдромом УКН. Пациенты основной группы (n = 30) принимали Энтроп в дозе 100 мг 2 раза в сутки, контрольной (n = 15) – препарат плацебо в такой же дозе. Группы были идентичны по полу, уровню образования, выраженности когнитивного дефицита и общей неврологической симптоматике.
Всем пациентам проводили клинико-неврологическое, лабораторное, инструментальное (когнитивные вызванные потенциалы, реоэнцефалографию, электрокардиографию) и нейропсихологическое (тест ММSЕ, батарея тестов на лобную дисфункцию, тесты рисования часов, беглости речи, запоминания 5 слов, шкала оценки базовой и ситуативной тревожности Спилбергера—Ханина, гериатрическая шкала депрессии) исследования.
Для оценки возможного влияния препарата Энтроп на динамику процессов старения центральной нервной системы (ЦНС) использовали метод определения нейро-функционального возраста ЦНС.
Результаты. Под влиянием терапии у пациентов основной группы наблюдали улучшение когнитивных функций, что проявилось в значимом увеличении показателя шкалы MMSE. По сравнению с исходным уровнем установлено достоверное улучшение показателей, характеризующих ориентировку во времени, способность к счету, концентрацию внимания и кратковременную память. Также отмечено уменьшение проявлений лобной дисфункции, улучшение показателей, характеризующих конструктивный праксис, зрительно-пространственную координацию. У пациентов основной группы позитивные результаты были отмечены при анализе нарушений в семантической и категориальной составляющих функции речи, достоверно снизились показатели ситуативной и личностной (базисной) тревожности. Также отмечено достоверное снижение показателя выраженности депрессивных симптомов. Достоверно изменились параметры латентности и амплитуды компонентов N2 и P3 когнитивного комплекса Р300 вызванного потенциала. Препарат достоверно влиял на функциональное состояние ЦНС, что проявлялось в уменьшении параметра биологического возраста пациентов основной группы.
Выводы. Полученные результаты лечения препаратом Энтроп пациентов старшего возраста с синдромом УКН свидетельствуют о полимодальном действии препарата, которое проявлялось в положительном влиянии на различные когнитивные домены. Препарат также обладает анксиолитическим и антидепрессивным профилем активности при хорошей переносимости.

Ключевые слова: умеренные когнитивные нарушения, возраст, лечение, Энтроп.

16. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ В НЕВРОЛОГІЇ

 

Метаболічна терапія в гострий період ішемічного інсульту

В.М. ШЕВАГА, О.М. ГЕВ

Мета — вивчення ефективності та безпечності курсової терапії церебролізином у дозах 5, 10 і 20 мл довенно крапельно на 100 мл фізіологічного розчину впродовж 10 днів у гострий період ішемічного інсульту та її впливу на рівень ендогенної інтоксикації.
Матеріали і методи. Обстежено 40 хворих з ішемічним інсультом у каротидній системі. Неврологічний статус оцінювали за шкалою NIHSS. Локалізацію та об’єм вогнища ішемії мозку визначали за допомогою комп’ютерної томографії. Наявність інтоксикації в організмі визначали за рівнем середніх молекул у сироватці венозної крові в динаміці лікування до 21-ї доби від початку захворювання.
Результати. На 14-ту і 21-шу добу ішемічного інсульту при лікуванні церебролізином відзначено регрес неврологічного дефіциту і поліпшення загального стану хворих. Спостерігали прямо пропорційну залежність між регресом неврологічного дефіциту та локалізацією і розмірами вогнища ураження головного мозку. Застосування церебролізину в дозі 10 мл довенно супроводжувалося кращим регресом неврологічної симптоматики, ніж у дозі 5 мл. При збільшенні дози до 20 мл статистично вірогідного ефекту порівняно з дозою 10 мл не виявлено. Кількість введеного церебролізину не впливала на рівень ендогенної інтоксикації (вміст середніх молекул у сироватці крові). В гострий період ішемічного інсульту він залишався підвищеним.
Висновки. Церебролізин позитивно впливає на відновлення неврологічних функцій у хворих на ішемічний інсульт у каротидній системі і не спричиняє посилення ендогенної інтоксикації в гострий період інсульту. Використання церебролізину в дозі 10 мл давало вірогідно кращий результат, ніж у дозі 5 мл. Збільшення дози церебролізину до 20 мл істотно не впливало на результати лікування.

Ключові слова: ішемічний інсульт, метаболічна терапія, церебролізин, ендогенна інтоксикація.

 

Метаболическая терапия в острый период ишемического инсульта

В.М. ШЕВАГА, О.М. ГЕВЪЯК, А.В. ПАЕНОК, Б.В. ЗАДОРОЖНАЯ

Цель — изучение эффективности и безопасности курсовой терапии церебролизином в дозах 5, 10 и 20 мл внутривенно капельно на 100 мл физиологического раствора в течение 10 дней в острый период ишемического инсульта и ее влияния на уровень эндогенной интоксикации.
Материалы и методы. Обследованы 40 больных с ишемическим инсультом в каротидной системе. Неврологический статус оценивали по шкале NIHSS. Локализацию и объем очага ишемии мозга определяли с помощью компьютерной томографии. Наличие интоксикации в организме определяли по уровню средних молекул в сыворотке венозной крови в динамике лечения к 21-м суткам от начала заболевания.
Результаты. На 14-е и 21-е сутки ишемического инсульта при лечении церебролизином отмечен регресс неврологического дефицита и улучшение общего состояния больных. Наблюдали прямо пропорциональную зависимость между регрессом неврологического дефицита и локализацией и размерами очага поражения головного мозга. Применение церебролизина в дозе 10 мл внутривенно сопровождалось лучшим регрессом неврологической симптоматики, чем в дозе 5 мл. При увеличении дозы до 20 мл статистически значимого эффекта по сравнению с дозой 10 мл не выявлено. Количество введенного церебролизина не влияло на уровень эндогенной интоксикации (содержание средних молекул в сыворотке крови). В острый период ишемического инсульта оно оставалось повышенным.
Выводы. Церебролизин положительно влияет на восстановление неврологических функций у больных ишемическим инсультом в каротидной системе и не вызывает усиления эндогенной интоксикации в острый период инсульта. Использование церебролизина в дозе 10 мл давало достоверно лучший результат, чем в дозе 5 мл. Увеличение дозы церебролизина до 20 мл существенно не влияло на результаты лечения.

Ключевые слова: ишемический инсульт, метаболическая терапия, церебролизин, эндогенная интоксикация.

17. ЛІКАРЮ-ПРАКТИКУ

 

Патофизиологическая основа комплексной нейропротекции при ишемии мозга

С.А. РУМЯНЦЕВА, В.В. АФАНАСЬЕВ, Е.В. СИЛИНА

В Российской Федерации наблюдается рост заболеваемости инсультом у лиц трудоспособного возраста. По данным регистра за 2001—2007 гг., заболеваемость инсультом в России составляет 3,48 ± 0,21 на 1000 населения, а это — около 500 000 новых случаев в год. Так, в Москве возникает от 100 до 120 инсультов в сутки. Общая смертность от инсультов за 2001—2007 гг. в России составила 1,17 ± 0,06 на 1000 в год, что почти в 2,5—3 раза превышает средние показатели некоторых экономически развитых стран. За последние 15 лет отмечается стойкая тенденция к «омоложению» контингента больных с цереброваскулярной патологией не только с острым инсультом, но и хронической ишемией мозга. Это может быть связано с недостаточной реализацией программ профилактики социально значимых заболеваний, каковыми являются артериальная гипертония и атеросклероз — главные этиологические факторы возникновения цереброваскулярных болезней.

Анонс свіжого номера

№4(37) // 2015

Cover preview

Д. В. Мальцев, Я. Я. Недопако, В. Ф. Грицик, В. Г. Колєрова, С. М. Серебрянікова, О. В. Жеграй, М. Л. Царюк 

Л. І. Соколова, Т. А. Довбонос, В. Ю. Шандюк


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»